— Я камердинер містера Моргана, — урочисто відповів Паркер. — А ви хто будете?
— Моє прізвище Морган, — відрізав Генрі й оглянувся навколо, немов шукаючи чогось; потім він відчинив двері в бібліотеку і побачив там телефони. — Де Френк? За яким номером я можу його викликати?
— Містер Морган спеціально наказав, аби ніхто не турбував його телефоном, хіба що у надзвичайно важливій справі.
— У мене саме така справа. Давайте номер.
— Містер Морган вельми зайнятий сьогодні, — уперто повторив Паркер.
— Його добряче притисли, га? — запитав Генрі.
Обличчя камердинера залишалося незворушне.
— Схоже, що його сьогодні роздягнуть до нитки, га?
Лице Паркера немов задерев’яніло, здавалося, він не розуміє, що йому кажуть.
— Повторюю вам ще раз: містер Морган надзвичайно зайнятий… — почав він.
— Дідько б вас узяв! — розсердився Генрі. — Адже це ні для кого не секрет, що його схопили на біржі за горло. Це усім відомо. Усі ранкові газети кричать про це. Ну ж бо, пане камердинере, говоріть номер. У мене до нього невідкладна справа.
Але Паркер був невблаганний.
— Як прізвище його адвоката? Або прізвище його маклера? Або когось із його представників?
Паркер похитав головою.
— Якщо ви скажете мені, яка у вас до нього справа… — почав камердинер.
Генрі поставив валізу на підлогу і, здавалося, готовий був кинутися на Паркера і витрусити з нього відповідь, але тут утрутилася Леонсія.
— Скажи йому! — порадила вона.
— Сказати йому?! Навіщо ж: я краще покажу йому. Гей ви, ходіть сюди! — Генрі зайшов до бібліотеки, поклав валізу на письмовий стіл і почав її відмикати. — Слухайте, пане камердинере, у нас сьогодні щонайважливіша справа до містера Моргана. Ми приїхали врятувати його від лиха. Ми привезли йому мільйони — ось, у цій валізі…
Паркер, що досі слухав з холодним, осудливим виглядом, при останніх словах злякано позадкував. Ці дивні гості або божевільні, або хитрі зловмисники. Адже в ці хвилини, поки вони утримують його тут своїми байками про мільйони, їхні співучасники, можливо, грабують другий поверх. Що ж до валізи, то, можливо, у ній динаміт — хто його знає!
— Стій!