Жандарми зупинили коловорот.
— Я вимагаю десять песо понад те, що мені припаде, — знову донісся голос Гуіллермо.
— Почекай, ми тобі влаштуємо водохрещення! — крикнув йому хтось.
І усі загаласували:
— Ти сьогодні вдосталь водички нахлебчешся!
— Зараз відпустимо мотузку!
— Переріжемо її — і все тут!
— Одним буде менше при поділі!
— Вода надто гидка, — знову долинув із темної глибини колодязя голос Гуіллермо, ніби голос примари. — Тут якісь сонні ящірки і дохлий смердючий птах. Може, тут навіть змії є. Їй-право ж, десять зайвих песо не занадто велика ціна за таку роботу.
— Ось ми втопимо тебе зараз! — крикнув Рафаель.
— Я пристрілю тебе! — гаркнув начальник поліції.
— Пристрілите чи утопите, — долетів до них голос Гуіллермо, — користі вам від цього ніякої не буде: гроші все одно залишаться в колодязі!
Запала тиша: ті, хто перебував нагорі, поглядами запитували один одного, що ж тепер робити.
— А грінго посуваються все далі й далі, — вибухнув Торес. — Гарненька дисципліна у вас, сеньйоре Мар’яно Веркара-і-Іхос! Умієте ви тримати в руках своїх жандармів!
— Це вам не Сан-Антоніо, — огризнувся начальник поліції. — Тут нетрі Юкатана. Мої пси вірно служать мені, поки вони в Сан-Антоніо, а в цих нетрях з ними треба бути обережним, бо як сказяться — що буде з нами?
— А все це прокляте золото, — смутно вимовив Торес. — Тут справді можна стати соціалістом: подумати тільки, якийсь грінго зв’язує руки правосуддю золотими мотузками.
— Срібними, — поправив його начальник поліції.
— Ідіть до біса! — сказав Торес. — Ви цілком правильно зауважили, що це не Сан-Антоніо, а нетрі Юкатана, і тут я сміливо можу послати вас до біса. Ну, хто винен, що у вас запальний характер? Навіщо нам через це сваритися, коли весь наш добробут залежить від того, щоби триматися разом?
— Гей ви, чуєте? — долинув голос Гуіллермо. — Води тут усього два фути. Так що вам не вдасться втопити мене. Я тільки що дістав до дна і вже тримаю в руці чотири кругленькі срібні песо. Вони вкривають усе дно, ніби килим. То що ж, відпустите мотузку, чи дасте десять зайвих песо за цю брудну роботу? Вода тут смердить, як розрита могила.
— Так! Так! — закричали жандарми, перегинаючись через цямрину колодязя.