Окупація Шльонська — це й був, видимо, початок акції вирівнювання прусських границь за рахунок Польщі. Тому Чарториські одразу заявили себе противником сасько-прусського союзу. їх приятель Кайзерлінг підтримував ту знеохоту.
Друга частина двірської партії — Малаховський, Лубенський та інші — теж косо дивилися на цей союз. Лубенський вистилізував навіть секретний меморандум до короля, де вказував на зростання Пруссії й небезпеку для Польщі від того.
В результаті весь сенат заявив своє незадоволення. Знайшовся тільки один голос на захист Пруссії — це власне воєводи белуського Антона Потоцького. Але його офукнули зразу, вказуючи на його недавні виїзди до Берліна. Отже, коли двірська партія висловлювалася проти, а республіканці почували себе вибитими з позиції і лаяли Фрідріха на чім світ стоїть, — він нараз показав, що його, властиво, ніхто не знає. В один прекрасний день стало відомим, що Пруссія підписала угоду миру з Австрією. Голосний регіт розкотився по всіх республіканських філіях із краю до краю. І як ми не догадалися раніше, що се лиш маневр?..
— Одурив і Августа, і Брюля, і Понятовського.
І за оцю штучку, за оцей спритний маневр прощалося Фрідріхові, що він забрав частину польської території.
— Тепер треба чекати подій, — говорили республіканці.
І коли те, що зайшло, можна було назвати подіями — довго чекати не довелося.
Насамперед Франція, ще так недавно член пруссько-сасько-французького союзу, нараз почула себе самітною й могла навіть сподіватися війни. Аби не вести своїх військ далеко, Франція рішає навербувати війська. Де?
У Польщі.
Плутанина іде далі. У короля польського є брат Маврицій. гВін же і генерал французької служби. Так от вербовку волонтерів у Польщі французький уряд доручає іменно Маврицію, і він, помимо короля і помимо того, що така вербовка заборонена законом, розсилає по краю свої прокламації. А що вони написані в таких ласих тонах і так багато обіцяють, то знаходиться багато охотнйків.
Прошу вас: я думаю, що й ви самі затягнулися б у волонтери, коли б прочитали, що будете діставати на їздця й поштового п"ятдесят злотих польських.
«А що в корчмах у Німеччині [горілка] трохи дорожча, ніж у Польщі, то я додам зверх тих п"ятдесят ще злотий на день… Окрім того, вважайте, фураж: дві саські міри вівса, дванадцять фунтів сіна (але при умові, щоб вони не були нижчі дев"яти четвертей). На чоловіка два фунти хліба, два фунти м"яса, чверть фунта масла, кварта каші і два гарці пива або дві пляшки вина щодень. І цього всього я буквально дотримаю, бо я націю польську завжди любив і венерував».
І таке розсилалося по краю, публікувалося на ринках, ярмарках, бентежило гулящий люд, дратувало апетити. Недавній підстолій литовський, а після зради республіканцям стольник подільський пан Гуровський то навіть так запалився, що надумав узяти підряд на поставку всіх двох тисяч народу. Писав з того приводу Ржевуському:
«Ми тут маємо публічну реляцію, що [Австрія] хоче затягти дві тисячі війська на умовах, які ми мали у шведів і в Саксонії,— так я можу тих дві тисячі виставить. Най би мені капітуляцію відписали і касира зі мною виправили, бо поляк без грошей не піде за границю». Це було наївно, звичайно, але вказувало на настрої шляхти.
Ржевуський аж ахнув, діставши таке. Але відписав у спокійному тоні:
«Я говорив про це з великим канцлером (тоді ним був Залуський), а канцлер із королем, та його милість король не дозволив. Насамперед право забороняє взагалі це робити (конституція 1717 року реагульована у 1732 році). А потім нам самим люди потрібні, бо кругом неспокій у Європі. Але добре, що пан не пішов на таку авантюру сам, а спочатку доложив ворогові» і так далі.
Те, що було невигідно дворові, брали собі за добре республіканці й оживили свою акцію. А тут іще приємні новини.
Швеція, побачивши безрозсудність війни з Росією, почала оглядатися за союзником. Очі звернулися — куди? Та знов же до тої ж Польщі, котра, мов неогороджена усадьба, давала можливість хазяйнувати в ній кому хочеться. [Швеція] командирує двох полковників Бона й Штейнфліхта, аби вони порозумілися з республіканцями й старалися втягти їх у війну з Росією.
Франція з одного боку, а Швеція — з другого: їж ось, коли настав момент. І пан гетьман коронний знов повірив…
Знову стягаються війська в призначені пункти, знову, не знати вже котрий раз, закликається шляхту до конфедерації. Випущено відозву до обивателів, де, між іншим, писалося:
ebooksa