— У вас не вистачить на це піску, — була відповідь.
— Я дам вам дві сотні.
Чоловік похитав головою.
— Три сотні!.. Триста п"ятдесят!..
На чотирьохстах чоловік погодився. Він сказав:
— Ходім до мене і зважимо пісок.
Обидва протиснулися до дверей. За кілька хвилин Брек повернувся сам.
Гардінг саме виступав за свідка, коли Смок побачив, як двері прочинились і крізь щілину заглянув чоловік, що продавав борошно. Він виразно кивнув комусь, і той пішов до дверей.
— Куди ви, Семе? — спитав Шенк Вільсон.
— Я зараз. У мене справа.
Смокові було дозволено ставити свідкам запитання. Гардінг саме почав перехресний допит, коли знадвору почулося скавчання і рип санок. Хтось виглянув.
— Це Сем і його товариш щодуху погнали до Стюартової річки, — пояснив він.
Всі мов заціпеніли. Якийсь неспокій огорнув юрбу. Краєм ока Смок побачив, як Брек, Люсі та її чоловік перешіптувались між собою.
— Далі! — визвірився Шенк Вільсон на Смока. — Закінчуй свої запитання! Ти хочеш довести, що другий берег не було оглянуто. Свідок не заперечував. Ми також. Та й нащо це? Адже ніякі сліди не вели до того берега.
— І все ж на тому березі був чоловік! — змагався Смок.
— Нас, хлопче, не піддуриш. На Мак-Квещені людей небагато, і ми всіх уже допитували.
— А кого ви прогнали з табору два тижні тому? — спитав Смок.
— Алонсо Мірамара, мексіканця. Але до чого цей злодій?
— Ні до чого, тільки ви його не допитували, пане суддя.
— Він пішов вниз по річці, а не вгору.