— То один чоловік убив другого, — сказав я, відчувши власне здивування і неспроможність пояснити.
— А чому? — спитав Сітка Чарлі.
— Не знаю, — зізнався я.
— Цей малюнок — закінчення, — вів далі Сітка Чарлі. — Він не має початку.
— Таке життя, — знизав плечима я.
— Але життя має початок, — заперечив він.
Не знаючи, що сказати, я на мить замовк, а його очі тим часом перемандрували до сусідньої прикраси — фоторепродукції чиєїсь картини «Леда і лебідь»[27].
— Оцей малюнок, — зазначив індіанець, — не має початку. Він не має кінця. Не розумію я малюнків.
— А ти поглянь он на той малюнок, — сказав я, показуючи на третю ілюстрацію. — У ньому є якийсь сенс. Скажи мені, що означає для тебе цей малюнок?
Кілька хвилин він вдивлявся в нього.
— То — хвора дівчинка, — нарешті сказав Сітка Чарлі. — А поруч — лікар. Вони не спали всю ніч, бачиш — у лампі лишилося мало олії, а у вікні вже сіріє ранок. Дім пінка тяжко хвора. Вона може померти, тому у лікаря такий стурбований вигляд. А то — її мати. То, вочевидь, якась страшна хвороба, бо мати поклала голову на стіл і плаче.
— А звідки ти знаєш, що вона плаче? — перервав його я. — Тобі ж не видно її обличчя? Може, вона просто спить.
Сітка Чарлі з подивом зиркнув на мене, а потім знову перевів погляд на малюнок. Видно було, що він особливо не задумувався над тим висновком, який зробив.
— А може, й спить, — повторив індіанець. — Потім придивився до малюнка пильніше. — Ні, вона не спить. По плечах видно, що вона не спить. Мені не раз доводилося бачити плечі жінок, які плачуть. Я бачив, як плаче моя мати. То якась дуже серйозна хвороба.
— Ну от! А ти казав, що не розумієш малюнків! — вигукнув я.
Індіанець заперечно похитав головою і спитав:
— А ця маленька дівчинка — вона помирає? Тепер настала моя черга здивовано замовкнути.
— Вона помирає? — повторив індіанець своє запитання. — Ти ж художник. Може, ти знаєш?
— Ні, не знаю, — зізнався я.
— У житті так не буває, — мовив індіанець авторитетним тоном. — У житті маленька дівчинка або помирає, або одужує. А в малюнках не трапляється нічого. Ні, не розумію я цих малюнків.