На четвертий день уранці Посельська прийшла в комендатуру, сподіваючись знайти там офіцера, який прийняв її після переходу зонального кордону. Чи не допоможе він їй зв’язатися з Хауссоном?
Наташі пощастило. Коли вона підійшла до комендатури, біля під’їзду зупинилась машина, і з неї вийшов саме цей офіцер. Наташа кинулась до нього.
— Здрастуйте!
— Здрастуйте! — повільно відповів офіцер, здивовано глянувши на Посельську.
— Ви пригадуєте мене?
— Пробачте, ні. — Офіцер козирнув і взявся за ручку дверей.
— Я — Лорх. Анна Лорх. Наречена…
Офіцер знизав плечима і швидко зник за дверима.
Наташа зайшла в комендатуру і звернулась до чиновника, що колись замовив їй номер у готелі. Цей згадав дівчину.
— Ви ще не влаштувались на роботу? — запитав він. — Зачекайте, я зараз.
Чиновник вийшов. Хвилин через п’ять він повернувся, але це вже був зовсім інший чоловік, Не дивлячись на Посельську, чиновник сказав:
— Комендатура влаштуванням на роботу не займається. Для цього є бюро найму. До побачення…
Все стало зрозуміло: її просто хочуть позбутися, вона їм більше не потрібна.
Наташа повернулась у готель. Тільки ввійшла в номер, задзвонив телефон. Портьє повідомив, що якийсь кореспондент добивається зустрічі з нею. Чи можна йому зайти?
— Можна… — Наташа поклала трубку. «Подивимось, що це за кореспондент».
Стук у двері. Не встигла Наташа відповісти, двері відчинилися, і в кімнату ввійшов Ричагов.
— Здрастуйте, фрейлейн! Не відмовте в люб’язності відповісти на кілька запитань.
— Будь ласка. Сідайте.
Ричагов вийняв блокнот і почав запитувати. Наташа відповідала. Він записував. Потім підвівся, подякував за інтерв’ю і пішов. На столі лишилась записка.
«Сьогодні ж їдьте в Мюнхен. З’явитесь Гамбургерштрасе, 5, квартира 4. Там живе ваша двоюрідна сестра Амалія Штерн. Вона допоможе вам підшукати роботу. Все йде добре. Записку негайно знищіть»