Воспоминание об Алмазных горах

Відтепер аеростата тримав лише канат, і Сайресу Сміту зоставалося тільки дати наказ про виліт.

Цієї миті в гондолу стрибнув пес. То був Топ, Сайресів собака; порвавши ланцюга, він наздогнав хазяїна. Боячись перевантажити гондолу, інженер хотів прогнати бідну тварину.

– Яка важниця! На одного більше, на одного менше!.. – сказав Пенкроф і викинув з гондоли два мішки з піском.

Потім він одв’язав канат, і куля, злетівши навскоси, різко шугнула вгору, зачепила гондолою два димарі і збила їх.

На той час буря шаленіла, що й не розказати. Поночі інженер не міг і думати про спуск, а коли розвиднилось, то з’ясувалося, що через густий туман землі все одно не видно. Аж на п’ятий день під аеростатом, гнаним на шаленій швидкості нестримним буревієм, у просвітку між хмарами з’явилося безмежне море. Нам уже відомо, як із п’яти чоловіків, котрі 20 березня вилетіли на аеростаті з обложеного Річмонда, четверо були викинуті на пустельний берег за шість тисяч миль від міста[3], де вони скніли в полоні.

А той, кого бракувало чотирьом супутникам, що вирвалися із біди, той, на чиї пошуки вони кинулися, ледве ставши на земну твердь, був інженер Сайрес Сміт, людина, яка очолила їхню групу.

Розділ III

П’ята година вечора. Що сталося з інженером? Набів розпач. Пошуки в північному напрямку. Острівець. Сумнай тривожна ніч. Ранковий туман. Наб кидається плавому море. На обрії земля. Перехід протоки вбрід.

Інженера змило морською хвилею, коли не витримали мотузки сітки у вічках, серед яких він тримався. Зник і його собака. Вірний чотириногий друг кинувся в море рятувати свого хазяїна.

– Вперед! – крикнув журналіст.

І всі четверо – Гедеон Спілет, Герберт, Пенкроф і Наб, – забувши про втому й голод, кинулись на пошуки інженера.

Бідолаха Наб аж плакав з люті й розпачу на саму думку про те, що втратив найдорожчу в світі людину.

Не минуло й двох хвилин відтоді, як зник Сайрес Сміт, а його супутники вже приземлилися на берег. І їхні сподівання врятувати його не були безпідставні.

– Шукаймо! Шукаймо! – розпачливо кричав Наб.

– Не турбуйся, Набе, – відгукнувся Гедеон Спілет. – Ми знайдемо його!

– Живого?

– Живого!

– Він уміє плавати? – запитав Пенкроф.

– Авжеж! – відповів Наб. – До того ж із ним Топ!..

Моряк, чуючи, як реве океан, тільки похитав головою.