Як завжди, Кульбін не був схильний до балачок.
— Яка там видимість?
— Видимість — нуль… Давай допоможу тобі. А ти лягай відпочинь. На цій койці, думаю, особливо солодко спиться.
Кульбін задумливо поглянув на нього.
— Тебе тільки підпусти до їжі, ти такого приготуєш! Лягай відпочивай. Треба буде, я тебе зжену.
— Гаразд, я тільки здрімну…
Фролов ліг, укрився ватником і зразу ж заснув міцним сном.
Опівдні Кульбін вийшов з кубрика з двома манірками в руках. Туман усе ще стояв. Зігріваючись, Медведєв проходжувався за скелею. — Проба, товаришу командир.
Старший лейтенант повернув до нього втомлене, загострене обличчя.
— Що сьогодні вигадав? На перше — суп з морських черв"яків, на друге — цвяхи в томаті?
Кульбін дивився з докором. До будь-якої справи він ставився з граничною серйозністю. Тепер, коли став за сумісництвом завгоспом і коком загону, хворобливо переживав жарт над своєю кулінарією.
— На перше — суп із консервів, на друге — концентрат гречана каша, — солідно сказав Кульбін. — Прошу взяти пробу.
Старий флотський звичай — щоразу перед їдою приносити пробу старшому помічникові чи командирові корабля. І тут ретельний Кульбін не відступав від корабельного розпорядку.
— Ну, давай! Багато наварив?
— Вистачить… Це для вас, товаришу старший лейтенант.
Медведєв зачерпнув ложкою супу. Раптом відчув страшенний голод. Вичерпав з півбачка.
— Чудовий суп, Василю Степановичу! Неначе ви в ньому цілого барана зварили…
З другої манірки з"їв декілька ложок каші. Поклав ложку, обтер губи.
— І каша адміральська! Ви, Василю Степановичу, в житті не пропадете. Якщо інженером не станете, коли демобілізуєтесь, можете шеф-поваром в ресторан піти.
— Ні, інженером цікавіше, товаришу командир. Така розмова відбувалась між ними не раз і не два.