Грот афаліни

22
18
20
22
24
26
28
30

— Заспокойся, — остудила його Натача, сама з колін не вставала. — Скільки вже часу минуло? Щось Янга довго немає.

— З годину… А може, й більше.

Натача глянула на сонце.

— Більше! А він же сказав, що повітря в акваланзі на півгодини! Я-янг!!!

Схопилися на ноги, крикнули разом. Луна відбилася від південного берега, прилетіла назад: «… а-а-ах!» Ніби хтось подражнив і змовк.

Ледве не зламавши собі шию, хапаючись за виступи, за гілки кущів, Натача злетіла крутим схилом вниз на берег, до води.

— Я-янг! — Пробігла сюди-туди і знову: — Я-янг! Від-гукнися-я-я!

— Сховався десь, пожартувати хоче… — зійшов униз і Абдула. — Я сам люблю такі жарти. Почекаємо трохи.

— Почекаємо? А акваланг де? Якби хотів пожартувати, то не тягав би з собою таку вагу.

— І на острові ніякого руху… Птахи спокійні.

— Побіжімо на той бік озера! Шукати треба! — гарячилася Натача.

— Давай тазиків три переберемо, промиємо, і якщо за цей час не прийде, то підемо шукати. — Абдула намагався бути спокійним. Не вірилося, що з Янгом може що-небудь трапитись. Бо він і без акваланга добре плаває, і з аквалангом навчений.

— Золото жовте, а серце від нього чорніє. Хапуга! Бляшки тобі дорожчі за людину! — мовила гнівно Натача і побігла повз воду низьким берегом ліворуч.

Але довго тут не пробіжиш, мілина скоро закінчилась, і треба було лізти вгору.

Абдула пробирався за нею назирці, не раз гукав: «Почекай, не біжи наосліп!» А потім і гукати перестав. Натача скакала через ями, оббігала скелі, пролазила під кущами, спускалася в рови, чіпляючись за гілки й коріння — спритно, легко, як мавпа.

Коли вилізли на самісіньку кручу південного берега, були мокрі від поту, замурзані. Тримаючись за кущі, звисли над обривом, обшукали очима і острів, і воду аж до кручі. Ніде нікого!

— Я-я-янг!!! — закричали удвох, без будь-якої обережності.

З острова з криками піднялася хмарка білих птахів, а з-під ніг, з-під обриву ще більша хмарка чорних. Але навіть відлуння не почули тут.

— А що там жовтіє на воді? — показав Абдула майже під самий берег.

Жовта, ніби здвоєна пляма повільно описувала на воді круг.