Штейнгліц грубо реготнув:
— Хай йому біс, фрейлейн, ви просто розумниця! Переконайте гера Лансдорфа створити школу з дівчат, що мають такі таланти, і ми всі готові стати кадетами в цій школі.
Фон Зальц сказав невдоволено:
— Фрейлейн Ангеліка порушує важливі питання про принципи підготовки жіночої агентури, бо сила жінки визначається її умінням впливати на слабкі струни чоловічі.
— Якщо чоловік слабкий, то на нього вже ніщо не може вплинути! — зітхнув Лансдорф.
— Браво! — вигукнула Ангеліка. — Ви просто неперевершені, гер Лансдорф!
Штейнгліц, наливаючи собі коньяк, сказав заклопотано:
— Баба-агентка… — І бридливо відкопилив губи. — Вони годяться в мирний час, і не проти росіян.
— Але чому? Хіба бог створив їх інакше, ніж нас? — насмішкувато скривив губи полковник.
Штейнгліц залпом випив коньяк і, зітхнувши, відповів грубо:
— А тому, що ці дикуни, як монахи в сірих сутанах, кидаються зараз тільки на одну молодичку, що складається із самих кісток. І вона вже мчить у наш бік, як утікачка з солдатського дому, де їй дуже перепадало.
— Не розумію ваших алегорій, — насупив брови полковник.
Вайс пояснив:
— Гер майор хоче сказати, що коли силою зброї не пощастило відразу переконати ворога в нашій перемозі, то на вряд чи жіночі чари змусить його змінити думку про нас.
— Саме так, — буркнув Штейнгліц, — чари! — І, дивлячись на Ангеліку порожніми очима, галантно промовив: — Але коли б ви, флейлейн, працювали проти нас, клянусь, я склав би зброю.
— Для жінки це найвищий комплімент, на який тільки спроможний розвідник, — сказав Лансдорф.
Звертаючись до Вайса, Ангеліка мовила:
— Там, у школі, заступник начальниці — росіянка. Одна половина її обличчя страшенно спотворена, а друга гарна, як профіль камеї…
— Виходить, дволика особа, — перебив Штейнгліц.
Вайс зрозумів, що йдеться про Люсю Єгорову. Стримано сказав Штейнгліцу: