Юргенс розлючено говорив, що тепер він зрозумів: багато хто з генералів, яких Гітлер зняв з постів за поразку на Східному фронті, стали учасниками змови тільки з почуття помсти, щоб потім обвинуватити Гітлера у своїх воєнних невдачах.
Брекер розповідав, що Штауфенберг, як і ті, хто поділяв його погляди, вважав, що насамперед треба добитися капітуляції армій вермахту на Східному фронті. Але тепер, у відчаї повторював молодий офіцер, тепер, коли змова провалилася, найжахливіше не те, що багато учасників її страчено, а інших ще буде страчено. Що важить їхня смерть порівняно з тим, що не вдалося відвернути загибель сотень тисяч німецьких солдатів на Східному фронті? На всі оці нарікання Юргенс гірко відповідав:
— Але ж ми з тобою знали, що керівники змови одностайно сходилися на капітуляції перед США та Англією з тим, щоб продовжити війну з Росією.
— Так, але ми були за Штауфенберга, — заперечив Брокер, — а з ним вважали можливим вступити в переговори навіть комуністи.
Через два дні Вайса раптом викликали в контору тюрми і повідомили, що він вільний.
Біля тюремних воріт його чекав у машині Густав. Поплескавши Вайса по плечу, він сказав схвально:
— Однак ви, як виявилось, витривалий.
Не заїжджаючи на Бісмаркштрасе, Густав відвіз його до штаб-квартири Шелленберга.
Той, що більш схудлий і пожовклий, зустрів Вайса без усмішки. Потиснув руку, сказав:
— Я докладно поінформований про вашу поведінку. — Хворобливо зморщився, потер лівий бік, спитав: — Ви маєте якісь просьби?
— Я ладен продовжувати службу… І можете не мати сумнівів… — почав було Вайс.
— Я не це мав на увазі, — нетерпляче перебив Шелленберг.
— Тоді прошу вас, накажіть звільнити ув"язнених офіцерів вермахту Брекера та Юргенса.
— Ви маєте докази їхньої невинуватості?
— Вони не виказали нікого з учасників змови: це — найкращий доказ того, що вони можуть стати в пригоді.
— Для якої мети?
— Я гадаю, ви оціните їхню готовність тримати язик за зубами навіть під загрозою страти.
— Я вже оцінив у вас цю здібність, — усміхнувся однією щокою Шелленберг.
— Дякую вам, — сказав Вайс. — Значить, я можу сподіватися?
Шелленберг знову перебив його: