— Підсвідомо. Вона прагнула довести, що гідна вас. А чим довести це краще, ніж народивши вам дитину?
Торн дивився просто перед себе, і в очах його застиг розпач.
— Аж ось виявляється, що в реальному житті вона безпорадна, — розвивав свою думку лікар. — І вона намагається винайти причину, щоб не вважати себе поганою матір’ю. Вигадує, ніби хлопчик — не її, ніби він — лихо…
— Що ви маєте на увазі?
— Що вона просто не може полюбити його, — пояснив Грайєр. — Тим-то й вишукує причину, чому він не гідний її любові.
— Кетрін вважає, що наша дитина — лихо? — Торн був приголомшений, на обличчі в нього відбивався страх.
— Зараз їй конче потрібне таке відчуття, — сказав Грайєр. — Та річ і в тім, що друга дитина стала б для неї згубною.
— І все ж таки в якому розумінні дитина — лихо?
— Це тільки її фантазія. Так само як і те, що хлопчик — не її. Торнові перехопило віддих, до горла підступив клубок.
— Не треба впадати в розпач, — заспокоїв його Грайєр.
— Докторе…
— Слухаю вас.
Але Торн не міг говорити далі. Обидва сиділи мовчки, дивлячись один на одного через стіл.
— Ви хотіли щось сказати? — нарешті спитав лікар. Обличчя його було занепокоєне: чоловік, що сидів перед ним, вочевидь боявся говорити. — Містере Торн, як ви себе почуваєте?
— Мені страшно… — прошепотів Торн.
— Ну певне, вас це страшить.
— Я хочу сказати… я боюся…
— Авжеж, цілком природно.
— Щось діється… щось жахливе…
— Атож. Але ви обоє це здолаєте.
ebooksa