— Гаразд, мем, — відповіла місіс Бейлок.
Вона взяла хлопчика за руку й вивела з кімнати. Виходячи, Деміен озирнувся на матір, і в очах його була образа. Торн помітив це й докірливо поглянув на Кетрін. Вона схилилася над тарілкою, уникаючи його погляду.
— Навіщо ми вирішили мати дитину, Кетрін?
— Через наш спосіб життя, — відказала вона.
— Що?!
— А як би нам обійтися без дитини, Джеремі? Де ти бачив, щоб у взірцевого подружжя не було взірцевої дитини?
Вражений її словами, Торн не знав, що й сказати.
— Кетрін…
— А що, хіба не правда? Тільки ми не думали, що означає виховати дитину. Головним чином уявляли собі, як виглядатимемо з нею на фотографіях у газетах.
Торн здивовано втупився в неї, та Кетрін спокійно витримала його погляд.
— Ну, правду ж я кажу? — спитала вона.
— Це лікар з тобою про таке говорив?
— Еге ж.
— Тоді доведеться й мені з ним побалакати.
— Так, він і сам хоче з тобою зустрітися.
Кетрін розмовляла з ним різко й холодно. І Торн раптом злякався того, що вона може ще сказати.
— Навіщо я йому потрібен? — спитав він.
— Перед ним стоїть одна проблема, Джеремі, — сказала Кетрін.
— Яка?
— Я більш не хочу мати дітей. Ніколи.