Капітан похмуро хитнув головою. Мимохіть він зціпив кулаки, і шрам у нього на чолі побілів.
— В кригу вмерзло п"ять пароплавів. Зробіть усе, щоб їх не потрощило, коли навесні крига скресне. А перш за все розвантажте їх та позносьте все в одну велику яму. Вам зручніше буде її боронити і зробити неприступною. Пошліть кого-небудь до Форгу Бер і попросіть містера Картера, щоб він дав вам до помочі трьох своїх службовців. Без них він обійдеться, в Серкл-Сіті робота абияка. Повертаючись звідти, візьміть з собою половину службовців містера Бердвела. Вони вам будуть потрібні. Вам доведеться мати справу з багатьма добрими стрільцями. Будьте непохитні й пильні од самого початку. Пам"ятайте, — хто вистрілить перший, той врятує свою шкуру. А найбільше слідкуйте за продуктами.
— Та за револьверами отих розбишак, — муркнув капітан Макгрегор, причиняючи за собою двері.
— Джон Мелтон, містер Мелтон, сер. Можете його прийняти?
— Слухайте, Велсе, що це таке? — Розгніваний Джон Мелтон вскочив услід за клерком, мало не збивши того з ніг. Він вимахував якимсь документом, тицяв його голові товариства — Велсові. — Читайте! Що тут написано?
— Тисяча фунтів продуктів, — спокійно відказав Джекоб Велс, поглянувши на документ.
— Так і я кажу, а ваш комірник не погоджується. Він запевняє, що мені належить одержати тільки п"ятсот фунтів.
— І він правду каже.
— Одначе…
— В документі стоїть тисяча фунтів, а ви одержите на складі тільки п"ятсот.
— Хіба це не ваш підпис? — Мелтон тицьнув документом Велсові під самий ніс.
— Мій.
— То як же ви думаєте зробити?
— Я вам дам п"ятсот фунтів. А ви як думаєте зробити?
— Я відмовляюсь, не візьму.
— Ото й добре. Нам більше ні про що балакати.
— Навпаки! Я не хочу нічого мати з вами спільного. Я досить багатий, щоб самому привозити через Перевал усе, що мені потрібно. І я це зроблю в наступному році. Наші ділові стосунки припиняються з цієї хвилини назавжди.
— Не заперечую. Ви маєте в мене вкладу на триста тисяч доларів золотого піску. Підіть до містера Етшлера й скажіть йому, щоб зараз же видав їх вам.
Мелтон у безсилому гніві бігав по кімнаті.
— Невже я не одержу від вас отих других п"ятсот фунтів? Боже мій! Та я ж за них заплатив! Чи ви хочете заморити мене голодом?