Соло бунтівного полковника. Вершина

Анатолій Сахно Соло бунтівного полковника. Вершина

Дія цього гостросюжетного роману, написаного колишнім керівником прес-центру СБУ, відбувається на початку 2000 років у самій верхівці української влади. Прізвища персонажів змінені, втім читач легко вгадає в них Леоніда Кучму, Віктора Медведчука, Юрія Бойка, Миколу Азарова, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та інших відомих політиків і державних мужів.

Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.

Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…

2014 uk uk gup dn doc2fb, FictionBook Editor Release 2.6.6, ImageFB2 2014 F807DB20-D056-4CC2-A55C-D15CE8159146 2.1

V 2.1 — http://kompas.co.ua (додаткове форматування)

Соло бунтівного полковника. Вершина: роман у трьох книгах Видавництво «Ярославів Вал» Київ 2014 978-617-605-043-8

Анатолій Сахно

СОЛО БУНТІВНОГО ПОЛКОВНИКА. ВЕРШИНА

Моїй мамі Марії присвячую…

Ремарка для прокурора

Не все, що написано в цій книзі, насправді відбувалося. Багато чого в романі автор нафантазував. Навіть збіг із реальними подіями чи іменами людей є цілковитою випадковістю. Але хто заперечить, що такого не могло бути?

Ремарка для читачів

Якщо комусь раптом здасться, що він упізнав у романі власну персону — нехай не квапиться пишатися собою: майже всі герої твору вигадані. Точнісінько так, як і автор не має стосунку до жодного з них.

Хоча, на думку славетного німця Ґете, кожен письменник певною мірою відтворює у власних творах самого себе, часто-густо навіть усупереч своїй волі.

Ремарка для скрупульозних критиків

За всі вади, помилки, стилістичні та смислові ляпи в тексті відповідає автор.

Не секрет, що кожен письменник вважає себе якщо не генієм, то принаймні талановитим. А таким типам на всіх критиків начхати.

У тім, якби всі автори писали геніально, то критики вижерли б з голоду.

ПЕРЕДМОВА

І ще одне знаю я точно: тепер стою я перед останньою вершиною моєю й перед тим, що давно вже було призначено мені. О, на найтяжчий шлях треба буде мені ступити! О, почав я найбільш самотню свою мандрівку!

Але тому, хто подібний до мене, не уникнути цього часу — часу, що говорить так: «Тільки зараз ти ступаєш на шлях величі! Вершина й прірва нині злилися в одне! Ти йдеш своїм шляхом величі: нехай усвідомлення того, що немає більше шляху назад, стане найкращою мужністю твоєю…

…І якщо немає у тебе більше жодної драбини, навчись залазити на власну голову: як по-іншому піднятися тобі нагору?