«Усі вищезазначені обвинувачення проти мене справедливі.
Підписавшися, Швейк звернувся до суворого пана:
— Може, треба ще щось підписати? Чи, може, прийти мені вже вранці?
— Вранці вас відвезуть до кримінального суду, — почув він у відповідь.
— О котрій годині, шановний пане? Щоб, боронь боже, не проспати.
— Геть! — ревнуло вже вдруге по той бік стола.
Повертаючись до своєї нової домівки з залізними гратами, Швейк промовив до поліцая, який його супроводив:
— Тут усе йде як по маслу.
Щойно за ним замкнулися двері, як друзі по камері засипали його різними запитаннями, на які Швейк ясно і чітко відповів:
— Я зараз признався, що, мабуть, це я вбив ерцгерцога Фердінанда.
Шестеро чоловіків з жаху зіщулилися під завошивленими ковдрами.
Лише босняк промовив:
— Вітаю вас!
Вмощуючись на нарах, Швейк сказав:
— Свинство, що в нас тут немає будильника.
Проте вранці його підняли й без будильника і рівно о шостій годині відвезли в «зеленому Антоні» до крайового кримінального суду.
— Хто рано встає, тому бог дає, — сказав Швейк до своїх супутників, коли «зелений Антон» {23} виїздив з воріт управління поліції.
3. ШВЕЙК ПЕРЕД СУДОВИМИ ЛІКАРЯМИ
Чисті затишні кімнати крайового кримінального суду справили на Швейка якнайприємніше враження: побілені стіни, пофарбовані в чорне грати і гладкий пан Демартіні — старший наглядач слідчої тюрми з фіалковими нашивками і кантами на форменому кашкеті. Фіалковий колір було запроваджено не тільки тут, але й для релігійних відправ у великопостову середу і страсну п’ятницю.
ebooksa