Опришки, княгиня Ярина й Данько, стали навколо Майстра й зачаровано дивилися на його роботу. Данько бачив, як поступово вправні удари молота надають Криці форму меча. Здавалося, що молот майже не торкається крицевого бруса, але розпечені окалини сипалися яскравими блискітками від його дзвінких ударів.
Здавалося, майстер не відчуває втоми, його могутні м’язи на плечах і руках блищали від поту та перекочувалися сталевими кулями під шкірою.
Заворожений цим дійством, Данько не помітив, як сплив час. Коли перші промені сонця впали на гору, майстер взяв лещатами готовий меч і промовив, зануривши його у джерело, що било кришталевими струменями біля самої кузні:
— Нехай ця джерельна вода надасть тобі священної чистоти й життєдайної сили.
З джерела з шипінням піднялася хмарка пари. Потім коваль нагострив меч, обережно протер шматком тканини й підняв до неба. Ранкові сонячні промені заграли на його прямому і ясному, мов дзеркало, лезі.
— Нехай Святе сонце подарує тобі частку свого світла, щоб Тьма завжди відступала від тебе! — урочисто промовив Майстер. Коваль провів мечем навколо себе, і в лезі відбився величний краєвид, що розстилався навколо гори.
— А тепер, прошу вас, могутні гори Карпатські, — гучно промовив Майстер і його голос луною понісся схилами, — обдаруйте цей меч своєю непоборною силою!
Раптом Данько побачив, як до меча в руках майстра линуть хвилі дивного світла, і зброя засяяла так, що всім засліпило очі. Здійнявся вітер, і десь здалеку, немовби відповідаючи на прохання Майстра, почулося відлуння грому. Здавалося, меч увібрав у себе й відлуння грому, і сонячні промені, і кришталеве сяйво.
Майстер Орест підійшов до Данька і простягнув йому меч:
— Тепер у тебе є Меч Зберігачів, бережи його! І нехай тобі вдасться з його допомогою зібрати Оберіг.
Данько вклонився, взяв у руки меч і відразу відчув, що криця насичує його нездоланною силою.
— Бережи й Печать! — промовив Орест, одягаючи хлопцю на шию Печать Зберігачів. — Тепер тобі, Даньку, треба вирушати на Запоріжжя. Зараз зі Львова вертаються на дніпровські пороги козаки на чолі зі славним лицарем Байдою-Вишневецьким. Ватаг Василь проведе тебе до них. Будемо прощатися. Але знай, що тут ти завжди знайдеш допомогу надійних братчиків. Коли побачиш свого батька — Майстра Богдана — передавай йому вітання від мене. Тепер тобі слід знайти Книгу Низову. Запам’ятай, зберігає її наш третій Майстер — літописець Петро. Живе він відлюдником у печері Київської Лаври. Ти покажеш йому Меч і Печать Зберігачів. Тоді він навчить тебе, як прочитати у Книзі Низовій про те, як створити Оберіг. Що ж, друже, давай прощатися.
Майстер Орест обійняв Данька. Опришки, посміхаючись, зібралися коло Данька.
— До зустрічі, легіню!
— Повертайся до нас — з тебе славний опришок буде!
— Помолися за нас у Святій Лаврі!
Данько дружньо попрощався з ними й підійшов до княгині Ярини.
— Дякую тобі, Даньку, за все, що ти зробив для мене, — промовила дівчина й ласкаво посміхнулася, — справи в тебе поважні й небезпечні, але нехай завжди буде з тобою твоя вдача і твоє щастя. Знай, що я завжди буду пам’ятати тебе й буду щаслива тебе знову побачити.
Промовивши ці слова, Ярина нахилилася й поцілувала хлопця у щоку. Данько трохи зніяковів, переступив з ноги на ногу, зашарівся й ледь вимовив:
— І я тебе не забуду…
ebooksa