— Знаєш, сину, для тебе ця битва вже давно почалася, але сьогодні вона завершилася. І ти став переможцем.
Епілог
Восени Данько й майстер Богдан покинули Хортицю й відправилися до Канева. Ще раніше до Києва у справах свого кобзарського цеху вирушив Будник з новим хлопцем-поводирем. Козаки Жила й Голота, який вже одужав, провели Данька з батьком до високого степового кургану й там попрощалися.
Високі степові трави хилилися під легким, але вже прохолодним вітерцем. Промені осіннього сонця фарбували їх в тяжкі багряні кольори.
Данько їхав, із хвилюванням очікуючи на зустріч зі своєю матір’ю. Події цього літа повільно проходили перед його уявою. Він став мовчазним останнім часом. Занадто багато приголомшливих пригод довелося йому пережити, багато доброго й лихого побачити, дізнатися багато таємниць. Тому і їхав він на своєму коні, подарованому козаком Голотою, міркуючи над вічною таємницею Оберега.
Батько не заважав йому думати. Хто-хто, а майстер Богдан чудово розумів, що цих спогадів і міркувань вистачить його синові на все життя.
Нарешті, Данько перервав мовчанку й запитав:
— Батьку, а Оберіг відтепер буде діяти вічно? Зберігачам не прийдеться знову розділяти його?
Майстер Богдан задумався, шукаючи відповідь у своєму серці, а потім відповів:
— Знаєш, Даньку, здається мені, що Зберігачем Оберега є кожний, у чиєму серці є хоч його мала частка. Тобто любові до рідної землі та до свого народу. Тоді Оберіг здатний робити справжні дива. У Книзі Низовій записано, що наша земля й наш народ вічно будуть існувати, тож і Оберег Козацький буде існувати вічно. І завжди знайдуться його захисники.
Данько замислився над словами батька. Раптом він підняв голову і, посміхнувшись, хвацько промовив:
— А що, поспішати треба! Може пустимо коней чвалом?
— А чому б і ні? — посміхнувся майстер Богдан.
Вони пришпорили коней, і скакуни стрімко понеслися вперед. І якби хтось побачив здалека цих двох вершників, то здалося б йому, що сам степовий вітер несе їх над землею, і відчув би незламну міць у їхніх постатях.
Вихідні відомості
УДК 821.161.2-31
ББК 84(4Укр)6-44
Б 61
Білий Дмитро
Відлуння у брамі./ Костянтин Матвієнко. — К.: НАШ ФОРМАТ, 2013.