Козацький оберіг

— Оце і є річка Базавлук, а на ній і сам острів, — сказав Голота, пильно вдивляючись у зелену стіну очеретяних плавень, що оточували острів.

Данько із завмиранням серця дивився на острів, де мала закінчитися найзначніша подія в його житті. З усіх боків до острова підступали плавні. Східна сторона була високою й немов пофарбованою у темно-червоний колір.

— Отой берег називається Червоним Кутом, він весь вкритий червоною глиною, — пояснив Голота.

— Човна в нас немає, то ми що, попливемо туди? — запитав Данько, з готовністю входячи у прохолодну воду.

— Попливемо старим козацьким способом, — відповів Голота. Він зіскочив з коня, вихопив шаблю й почав скошувати високий очерет. Майстер Богдан швидко перев’язував їх, і через декілька хвилин очеретяний пліт був готовий.

Друзі залишили коней, залізли на пліт, і Голота довгою жердиною, зробленою з молодого деревця, відштовхнувся від берега. Провівши очеретяний човен між плавнів, Голота виїхав на чисту воду, і невдовзі вони пристали до Червоного Кута. Данько першим зіскочив на берег і, загрузаючи ногами у в’язкій червоній глині, почав вибиратися по крутому підйомі.

Ледь вилізши на схил, Данько озирнувся й побачив, як з-за рогу острова повільно випливає велика галера. На її щоглі тріпотів довгий чорний прапор. Із зображенням Хреста і Дракона!

Не встиг Данько отямитись від несподіванки, як з одного із отворів у борті галери вихопився клуб диму. Почувся свист, і позаду Данька піднявся високий стовп червоного пилу. Від вибуху у хлопця заклало вуха, він впав на землю, обхопивши голову руками. Йому здалося, що гармата поцілила в його батька та козака Голоту, і що їх назавжди поховали під собою пласти червоної глини. Але через мить майстер і козак підвелися і, вкриті з ніг до голови червоним пилом, побігли по схилу. Данько побачив, як від галери відчалило кілька шлюпок з озброєними людьми й попливло до острова. Майстер і Голота нарешті добігли до Данька. З боку галери знов почувся глухий гуркіт гарматного пострілу.

— Лягай! — крикнув Богдан і, схопивши сина за плечі, упав разом з ним на землю. Данько почув, як над його головою просвистіло гарматне ядро, і через мить земля здригнулася під ним.

— Уперед, до скель! — крикнув Голота, і вони побігли до брил, що біліли попереду, час від часу падаючи на землю, коли чули звук гарматного пострілу. Нарешті їм вдалося добігти до вузької розщелини між двома скелями. Данько озирнувся: позаду залишилося декілька глибоких ям від гарматних вибухів.

Пробравшись улоговиною, Данько, майстер Богдан і Голота видерлися на кам’яне плато і, тяжко дихаючи, зупинилися на гранітній плиті. Постріли з галери припинилися, але тепер друзі побачили, що близько сотні вояків видерлися на глиняний схил Червоного Кута й біжать до скель.

— Ну ось що, Даньку, — ледь переводячи дихання сказав майстер Богдан, — біжи прямо до кам’яного хреста — він за тією грядою, а ми їх затримаємо.

— Здається, це кнехти магістра Луціуса, — похмуро дивлячись на ворогів, які невпинно наближалися, промовив Голота, — нічого, не переймайся, ми якось їм раду дамо. Тут більше двох не протиснеться. Так що на рівних битися будемо.

З цими словами він передав свою шаблю майстру Богдану, витяг з-за пояса довгий кинджал і поклав перед собою на граніт, а з кобур, що висіти у нього на поясі, дістав два пістоля.

— Нехай спробують наших козацьких галушок, — стиха сказав Голота, зводячи курки.

Данько відчув, як у нього сперло горло. Він безпомічно стояв, стискуючи в руках сагайдак зі стрілами. Майстер Богдан відчепив від пояса Меч Зберігачів і протягнув його Данькові.

— Тепер наша доля у твоїх руках, — стиха сказав він, — біжи, ти знаєш, що робити.

Данько взяв тремтячими руками Меч, постояв мить, обводячи поглядом суворі обличчя батька і козака Голоти, і побіг через плато до скель, що виднілися вдалині.

Він біг і чув, як позаду гримнули два постріли, і залунали розпачливі крики.

Данько проскочив між скелями й застиг на місці. Прямо перед собою він побачив високий камінь, на якому було вирізьблено хрест, точно такий, як на Печаті Зберігачів. Перед каменем із хрестом лежав інший, менший камінь, витесаний у формі округлої чаші, посередині якої було три виїмки — одна у формі меча, друга, трохи менша, нагадувала обриси сагайдака, а третя, кругла, була зовсім маленькою.