Я помітила також чорнильниці, письмові пера та котушки з мотузками.
Крамниця була розбита на не надто чітко окреслені тематичні розділи. Чорнило розташовувалося біля письмових пер та вживаних книжок під егідою старої мудрої сови. Мишка, причеплена за хвіст, висіла над глечиком із позначкою «Пацюча отрута», який стояв біля книги, що обіцяла вам не лише допомогу у риболовлі, а й у такій справі, як виготовлення «всіляких пристроїв, а також капканів для ловлі тхорів, стерв’ятників, пацюків, мишей та всіх інших гадів та звірів». Я вже давно подумувала про те, як позбутися непроханих гостей на горищі у Метью. Детальні схеми, викладені в цій брошурі перевищували мої знання та досвід як майстрині, але можна буде знайти людину, яка б допомогла мені виготувати необхідні пристрої. Доказом того, що описані в брошурі мишоловки працювали, були засохлі тушки мишей, підвішені за хвости.
— Вибачте, пані, — заклопотано пробурмотів Чендлер, проходячи повз мене. Зацікавившись, я стала спостерігати, як він зняв мишу з мотушки, поклав її на робочий стіл і чіткими й точними рухами відрізав їй вуха.
— А навіщо потрібні мишачі вуха? — поцікавилася я в Джорджа.
— Розтерті в порошок мишачі вуха є ефективним засобом від бородавок, — абсолютно серйозно пояснив він, поки Чендлер товк вуха у ступці.
Відчувши велике полегшення від того, що скарг на здоров’я у мене немає, я перемістилася до сови, що охороняла відділ письмового приладдя, і знайшла там чорнильницю з червоним чорнилом, глибоку й розкішно оздоблену.
«Вашому охоронцю-вампіру не сподобається, що він змушений буде нести додому цю пляшку, пані. Бо чорнило в ній зроблене з яструбиної крові і використовується для написання наших любовних заклинань».
Ага, значить, Чендлер має здатність беззвучно розмовляти. Я поставила чорнильницю на місце і взяла натомість якусь потріпану брошуру. Ілюстрації на перших сторінках показували вовка, що нападав на маленьку дитину, а також чоловіка, якого піддали страшним тортурам, а потім стратили. Це нагадало мені малоформатні ілюстровані газетки біля касових апаратів у сучасних бакалійних магазинах. Коли я перегорнула сторінку, я отетеріло прочитала про такого собі Петера Штуббе, який з’являвся у вигляді вовка і харчувався кров’ю чоловіків, жінок та дітей, аж поки ті не помирали. Значить, публіку цікавили не лише шотландські відьми. Її цікавили також і вампіри.
Мої очі забігали по сторінці. І я з полегшенням довідалася, що той Петер Штуббе жив у далекій Німеччині. Та моя тривога повернулася знову, коли далі я дізналася, що дядько однієї з його жертв був власником пивоварні, розташованої між нашим будинком та замком Бейнардс. У мене аж кров похолола через моторошні деталі описаних убивств, а також через ті екстраординарні заходи, до яких вдавалися люди, щоб виявляти і знищувати створіння, що жили поміж них. У цій брошурі Петер Штуббе був зображений відьмаком, а його химерна поведінка пояснювалася угодою, яку він уклав із дияволом і яка давала йому можливість змінювати форму, щоб задовольняти свою неприродну жагу крові. Але, скоріш за все, той чоловік був вампіром. Я підсунула ту брошуру під одну зі своїх книжок і рушила до прилавка.
— Господині Ройдон потрібні деякі товари, — пояснив Джордж аптекарю, коли я наблизилася.
При згадці мого імені Чендлер швидко постарався «вимкнути» свої думки.
— Так, — повільно проказала я. — Мені потрібне червоне чорнило, якщо ви його маєте. І яке-небудь ароматизоване банне мило.
— Ясно. — Аптекар понишпорив серед маленьких олов’яних посудин. Знайшовши потрібну, він поставив її на прилавок. — А сургуч вам потрібен до чорнила?
— Якщо маєте, то це було б добре, пане Чендлер.
— Бачу, ви маєте одну з книжок пана Гестера, — зауважив Джордж, беручи до рук книгу, що лежала поруч. — Я вже сказав господині Ройдон, що ваше чорнило не гірше за чорнило Гестера, а коштує вдвічі дешевше.
Аптекар стримано посміхнувся на комплімент Джорджа і додав до мого чорнила кілька брусочків яскраво-червоного сургучу та мило з солодкуватим запахом. Я поклала на прилавок інструкцію з боротьби з пацюками та щурами і брошуру про німецького вампіра. Чендлер підняв на мене очі. У них я побачила тривогу й обачливість.
— Так, — сказав він. — Сусідній друкар залишив мені кілька таких примірників, бо в них міститься медична тематика.
— Господиня Ройдон і ці книжки з цікавістю перечитає, — сказав Джордж, кладучи посібник та брошуру про вампірів на стос моїх покупок. І вже не вперше я подумала, що звичайні люди часто бувають такими несвідомими того, що відбувається довкола них…
— Але я невпевнений, що цей трактат є прийнятним і доречним для заміжньої пані… — невпевнено мовив Чендлер, багатозначно поглянувши на мою обручку.
Моя мовчазна відповідь потонула у швидкій ремарці Джорджа, який зреагував миттєво.
ebooksa