— І з нею був ти. Тож ті вороги просто відсунули засув і увійшли до помешкання. — Волтер похитав головою.
— А чому кохання Метью до Діани призвело до таких важких наслідків? — поцікавився Джордж, намацавши чорну шовкову мотузочку, якою його окуляри були прив’язані до застібки в камзолі. Його камзол, згідно з тодішньою модою, мав набиті об’ємні груди, які шурхотіли й ворушилися, наче мішок з вівсом, від кожного його руху. Джордж підніс до очей окуляри в круглій оправі й став пильно придивлятися до мене, наче я була цікавим об’єктом дослідження.
— А тому, що відьмам та верам заборонено одружуватися, — пояснив скоромовкою Кіт. Я ще ніколи не чула слова «вер» з його свистячим «в» на початку та гортанним «р» наприкінці.
— І демонам та верам також заборонено, — мовив Волтер, застережливо поклавши руку на плече Кіта.
— Та невже? — Джордж здивовано закліпав очима спочатку на мене, а потім на Метью. — А хто заборонив такі шлюби — королева?
— Це давня угода між істотами, яку ніхто не має права порушувати, — переляканим голосом пояснив Том. — Тих, хто насмілюється це зробити, Конгрегація притягує до відповідальності й карає.
Тільки такі старі вампіри, як Метью, пам’ятали часи ще до того, як вищезгадана угода визначила, як істоти мають поводитися одне з одним та людьми, що нас оточували. Найважливіше правило проголошувало: «Жодного братання між протилежними видами», і Конгрегація ревно впроваджувала його дотримання, щоб ніхто не виходив за встановлені межі. Наші таланти — творче начало, силу, надприродні здібності — неможливо було не помітити в змішаних групах. Сила відьми немов вивільняла й висвітлювала творчу енергію сусідніх демонів, а геній демонів, у свою чергу, робив помітнішою вражаючу красу вампірів. Що ж до наших стосунків із людьми, то ми мали сидіти тишком-нишком, не висовуватися й триматися подалі від політики та релігії.
Ще сьогодні вранці Метью наполегливо доводив мені, що у шістнадцятому сторіччі перед Конгрегацією стояли проблеми значно численніші та серйозніші — релігійна війна, спалення єретиків та народний страх перед дивовижним та химерним, підживлюваний нововинайденою технологією книгодрукування — щоб її члени переймалися таким тривіальним та дріб’язковим питанням, як відьма та вампір, які покохали один одного. Зважаючи на ті приголомшуючі та небезпечні події, що сталися відтоді, як я познайомилася з Метью наприкінці вересня, мені було важко в це повірити.
— Яка Конгрегація? — поцікавився Джордж. — Це що — якийсь новий різновид релігійної секти?
Волтер проігнорував запитання свого приятеля і пронизливо поглянув на Метью.
А потім обернувся до мене.
— А ви й досі маєте при собі ту книгу?
— Ніхто не має її при собі. Вона потрапила назад, до бібліотеки. І відьми сподіваються, що я видобуду її звідти для них.
— Значить, за вами полюють із двох причин. Одні хочуть розбити ваші стосунки з вампіром, а інші вбачають у вас ефективний інструмент досягнення бажаної мети. — Волтер потер перенісся і втомлено глянув на Метью. — Друже мій, ти притягуєш нещастя й проблеми, наче магніт. І сталося це в найбільш непідхожий та недоречний момент. До святкування річниці сходження королеви на престол лишилося менше трьох тижнів. Тебе очікують при дворі.
— До біса святкування річниці! Поки серед нас буде пряля часу, нам загрожуватиме небезпека. І вона здатна передбачити, яка доля нас чекає. Ця відьма зможе зруйнувати наше майбутнє, накликати на нас лихо й навіть пришвидчити нашу смерть! — Кіт прожогом вистрибнув зі свого крісла і постав перед Метью. — Як же, в ім’я всього святого, ти наважився утнути таке?
— Схоже, твій хвалений атеїзм тебе підкачав, Кіте, — спокійно мовив Метью. — Боїшся, що насамкінець доведеться відповідати за свої гріхи?
— Може, я й не вірю в добре та всемогутнє божество, як ти, Метью, але є в цьому світі багато такого, чого немає у твоїх філософських книжках. Тому не можна дозволити цій жінці, оцій відьмі, втручатися у наші справи. Можливо, ти й перебуваєш під її чарами, але особисто я не збираюся віддавати в її руки моє майбутнє! — парирував Кіт.
— Хвилиночку. — На обличчі Джорджа з’явився вираз дедалі більшого здивування. — Метью, ти прибув до нас з Честера чи…
— Ні! Ти не мусиш відповідати на це запитання, Мете, — вигукнув Том, наче раптово прозрів. Янус з’явився серед нас з певною метою, і тому ми не маємо заважати йому.
— Ти можеш висловлюватися ясніше, Томе? Звісно, якщо можеш, — сказав Кіт з огидою в голосі.
ebooksa