— Ні, є! — наполягала вона. — «Остерігайтеся відьми з кров’ю левиці й вовчиці, бо нею знищить вона дітей тьми». Саме вона і є тією відьмою з пророцтва! Невже ти не розумієш?
— Ти хвора, Луїзо. Це я тобі точно можу сказати.
Вампірка обурено випрямилася.
— Я — маньясанг, і тому я завжди у доброму здоров’ї.
Тут нагодились Генрі з Джеком, важко дихаючи після стрімкого бігу. Генрі швидко окинув арену уважним поглядом.
— Де вона?! — заволав він на Хенкока, крутнувшись на п’ятах.
— Он там, угорі, — відповів Хенкок, штрикнувши небо великим пальцем. — Точнісінько, як і казала Енні.
— Діано, жива, слава Богу, — полегшено зітхнув Генрі.
Ареною рвійно промчав сіро-чорний торнадо і різко зупинився біля зламаної палі, що позначала те місце, де я стояла, зв’язана по руках і ногах. Метью не треба було пояснювати, де я була зараз. Його очі швидко й безпомилково відшукали мене.
Останніми прибули Волтер і П’єр. У П’єра на плечах сиділа Енні, обхопивши тонкими рученятами його шию. Коли він зупинився, вона зісковзнула з його спини.
— Волтере! — розпачливо вигукнув Кіт, приєднуючись до Луїзи біля частоколу. — Її конче необхідно зупинити. Випустіть нас звідси. Я розмовляв з однією відьмою з Ньюгейта, і вона сказала мені…
Крізь чорні палі огорожі пролізла рука, і довгі білі пальці вхопили Кіта за горлянку. Марлоу забулькотів і замовк.
— Ані. Жодного. Слова. — Метью метнув погляд на Луїзу.
— Матьє. — Кров і наркотик, ударивши Луїзі в голову, трансформували англійську вимову імені мого чоловіка у французьку. — Слава Богу, ти тут. Дуже рада тебе бачити.
— Рано радієш, — відказав Метью, відкинувши Кіта убік.
Я опустилася позаду нього, ховаючи під ребра мої щойно вирослі крила. Однак мій вогнедишний дракон залишився насторожі, міцною пружиною скрутивши свого хвоста. Метью відчув мою присутність і, загнувши руку за спину, притягнув мене до себе, при цьому не зводячи очей з моїх полонених. Він провів пальцями по тому місцю, куди влучив спис, пробивши корсаж, корсет та шкіру, і зупинився лише тоді, коли на його шляху опинилися мої ребра. У точці, куди влучив спис, корсаж і корсет були мокрі від крові.
Метью різко крутнув мене, став навколішки і, матюкнувшись, розірвав тканину навколо рани. Поклавши вільну руку мені на живіт, він розшукав поглядом мої очі.
— Я в нормі. Ми в нормі, — запевнила я його.
Він підвівся — очі його почорніли, а на скроні проступила пульсуюча жилка.
— Пане Ройдон! — скрикнув Джек, бочком підсуваючись до Метью. Його підборіддя тремтіло. Метью блискавично випростав руку і схопив хлопця за комір, не даючи йому змоги підійти до мене ближче. Джек і оком не моргнув. — Пане Ройдон, вам привидівся кошмар?
ebooksa