— Дай погляну, — сказала Гуді Альсоп, простягаючи руку. Я нахилилася і вклала мотузки їй у долоню. Я збиралася під час подорожі використати всі дев’ять мотузок і загалом зробити дев’ять різних вузлів. Жодне заклинання не передбачало більшої кількості вузлів.
Напрактикованими пальцями Гуді Альсоп зробила вісім схрещень у червоній мотузці, а потім зв’язала докупи кінці, роблячи вузол значно надійнішим. — Я роблю це отаким чином, — сказала вона. То був напрочуд простий витвір, із розімкнутими витками та закрутками, як кам’яний візерунок у соборі біля вікон.
— А мій був несхожий, — похмуро посміхнулася я. — Такий звивистий та заплутаний…
— Кожна ткацька робота — така ж унікальна, як і ткаля, що її виконує. Богиня не хоче, щоб ми імітували якийсь бездоганний ідеал, вона хоче, щоб ми просто були самі собою.
— Значить я — насправді кручена й верчена. — Я потягнулася до мотузок, щоб краще роздивитися їхній візерунок.
— Я хочу показати тобі ще один вузол, — сказала Гуді Альсоп.
— Іще один? — нахмурилася я.
— Десятий. Я зробити його не можу, хоча він і має бути найпростішим. — Гуді Альсоп посміхнулася, але її підборіддя затремтіло. — Колись моя наставниця теж не спромоглася зробити його, але все одно передала його таємницю мені, сподіваючись, що одного дня з’явиться така ткаля, як ти.
Клацнувши своїм зігнутим пальцем, Гуді Альсоп ураз розплела щойно зв’язаний вузол. Я подала їй назад червоний шовк, і вона зробила просту петлю. Упродовж якоїсь миті мотузка спліталася в суцільне кільце. Та щойно вона прибирала з нього свої пальці, як кільце роз’єднувалося.
— Але ж ви мить тому зв’язали кінці значно складнішим прийомом, — сконфужено мовила я.
— Допоки в мотузці буде перетин, я зможу зв’язати кінці й завершити заклинання. Але десятий вузол може зв’язати лише ткаля, яка стоїть поміж світами, — відповіла наставниця. — Спробуй. Візьми сріблястий шовк.
Я заворожено з’єднала кінці мотузки невеличким кільцем. Ворсинки тканини швидко з’єднатися й утворили петлю без початку й кінця. Я відірвала свої пальці від шовку, але кружальце залишилося незмінним.
— Чудова робота, — задоволено прокоментувала Гуді Альсоп. — Десятий вузол містить енергію вічності, це — тканина життя і смерті. Вона схожа на змію твого чоловіка або на те, як твоя Кора бере в зуби свій хвіст, коли він їй заважає. — Вона підняла десятий вузол угору. Він і справді був схожий на уроборо. Кімната наповнилася моторошним відчуттям, і в мене на руці наїжилось волосся. — Творіння і руйнація — найпростіші види магії, але і найпотужніші, так само, як і найпростіший вузол, котрий зробити найважче.
— Я не хочу користуватися магією для того, щоб щось знищити, — сказала я. Родина Бішопів мала давню і сильну традицію не робити зла. Моя тітка Сара вірила, що до відьми, яка стала на шлях зла, порушивши цей засадничий принцип, те саме зло, насамкінець, і повернеться.
— Ніхто не хоче використовувати дар богині як зброю, але інколи це необхідно. І твій вер про це знає. І ти також знаєш — після того, що сталося в Шотландії і тут.
— Можливо, — погодилася я. — Але мій світ — він інший. — У ньому менше вдаються до магічної зброї.
— Світи змінюються, Діано, — сказала Гуді Альсоп, зосереджуючись на якомусь далекому спогаді. — Моя наставниця, матінка Урсула, була великою ткалею. І в переддень Дня усіх святих, коли почалися оті страшні події в Шотландії і коли ти прийшла, щоб змінити наш світ, мені пригадалося одне її пророцтво.
І вона почала мелодійно декламувати:
Коли Гуді Альсоп замовкла, ані вітерець, ані потріскування дров у каміні не порушили тишу, яка запала у кімнаті.
— Усе єдине, як бачиш. Життя й народження. Десятий вузол без початку й кінця і отой змій твого чоловіка. Повний місяць, що світив на початку цього тижня, і тінь, яку кинула Кора на води Темзи, провіщають твоє відбуття. Старий світ та новий. — Гуді Альсоп на мить зупинилася, повагалася і продовжила: — Я рада, що ти прийшла до мене Діано Ройдон. А коли ти підеш — бо мусиш — серцю моєму стане важко.
ebooksa