Ангел пригляду

Олексій Винокуров Неизвестный автор Ангел пригляду

Дія роману Олексія Винокурова розгортається водночас на різних гранях світобудови: з обох боків від лінії протистояння України і Росії в Донбасі — а також у неосяжності Всесвіту, населеного прадавніми істотами, чию природу ми не можемо до кінця збагнути, але з якими співіснуємо. Смішне проростає страшним, за звичними з вигляду речами й подіями відкриваються метафізичні безодні. Кожен новий розділ підхоплює читача й веде за собою, а загалом цей вигадливий роман цілком здатний кинути виклик найдинамічнішим жанрам кіно. Розпач, надія і віра в те, що в цьому зрушеному з колії світі щось іще можна виправити, — таким є кредо автора «Ангела пригляду».

uk ru Ігор Бондар-Терещенко ArmanDragon Неизвестный автор ABBYY FineReader 15, FictionBook Editor Release 2.6.7 132782005107141056 https://toloka.to/f11 Scan+OCR+spellcheck: ArmanDragon {C7CC0F86-AD52-44F4-AF32-4DB73290E60D} 1

v 1.0 ArmanDragon (Оцифрування книг Гуртом)

Ангел пригляду Ранок : Фабула Харків 2017 978-617-09-3140-5 УДК В 4982-312.8 Серія «Епоха» Винокуров, Олексій В 49 Ангел пригляду. Роман. — X. : Вид-во «Ранок» : «Фабула», 2017. — 448 с. — (Серія «Епоха»). ISBN 978-617-09-3140-5 УДК 82-312.8 © О. Винокуров, текст, 2016 © І. Бондар-Терещенко, переклад укр., 2017 © «Фабула», макет, 2017 ISBN 978-617-09-3140-5 © Видавництво «Ранок», 2017 Переклад українською ІГОРЯ БОНДАРЯ-ТЕРЕЩЕНКА Видавництво «Фабула» є складовою видавничої групи «Ранок» Літературно-художнє видання Олексій Винокуров АНГЕЛ ПРИГЛЯДУ Роман Дизайн обкладинки 1.1. Нестеренко Головний редактор А. А. Клімов Редактор Т О. Попова Технічний редактор Т Г. Орел Коректор Н. В. Красна ФБ664008Р. Підписано до друку 25.05.2017. Формат 84 х 108/32. Папір офсетний. Гарнітура Minion. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 23,52.ТОВ Видавництво «Ранок». Свідоцтво ДК № 5215 від 22.09.2016. 61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135. Для листів: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а. e-mail: [email protected]. Тел. [phone],тел./факс [phone]. Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні «Фактор-Друк». 61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51. Тел.: [phone]. Наклад 1000 прим. Замовлення № 1702547.

Олексій Винокуров

Ангел пригляду

Передмова

Олексій Винокуров, колись мій співавтор у творенні веселої телепрограми «Куклы», написав книгу, яка зачепить у вашій душі зовсім інші струни. Зрештою, твердо відрізняти добро від зла сатирик зобов’язаний не гірше за романіста…

Винокуров відрізняє їх, і при цьому — для мене то є очевидним — володіє таїною живого письма, коли читача примагнічують не тільки інтрига та кров-любов (хоч і цього в його романі буде досить), а якась музика в тексті. А ще — сила авторського почуття.

Розпач і надія — цього ж не симулюєш…

І понад те — діє на читача та сама, тисячі разів реінкарнована на папері енергія омани, яка змушує автора думати, що його слово може щось виправити в цьому раз і назавжди звихнутому світі. І навіть — зупинити смерть, яка вже прийшла і сталася…

Віктор Шендерович

Узел жизни, в котором мы узнаны

И развязаны для бытия…

Осип Мандельштам

Книга перша

Сфери

Глава 1

Лікар Ясинський

Обережно, криючись і щулячись, лікар Ясинський висунув носа надвір, глипнув ліворуч, потім праворуч… Орків не було видно. Утім, не очам він зараз довіряв — а носові, шостому чуттю, спинному мозку, звіриним інстинктам. Чутливі, зубаті, вони піднялися з глибин підсвідомості, сторожовими псами лягли поруч, дивилися, слухали, придивлялися, готові будь-якої миті із гавкотом кинутися на ворога або, підібгавши хвоста, шугнути геть…

Навколо клубочився блідий холодний туман. Крижана сніжинка лягла лікареві на щоку, потеплішала, ковзнула підборіддям, упала на землю, випалила в насті крихітний дірявий кратер і щезла навіки. Заметіль завила: вона мела і свистіла тепер на всі чотири сторони світу, над головою і по землі.

Лікар здригнувся — виходити просто в заметіль страшно… Зимно, холодно, незатишно, але найбільше — страшно. Сніг стояв у повітрі стовпом, немов мрець підвівся з труни, вітер тріпав поли його савана, білі очі сліпо дивилися.

— Зачиняйте, — кинув лікар через плече, ніби боявся відвести обличчя, боявся, що мрець насунеться на нього всім своїм крижаним громаддям, задавить, увіб’є в мерзлу землю по самі брови.

Він потупцяв на порозі ще секунду-дві, не наважуючись відпустити ручку дверей… Тупцяй чи не тупцяй, а йти треба. Ясинський зітхнув, зробив крок уперед і відразу опинився посеред хуртовини. Сніг, як із мішка, засипав його обличчя і брови, вітер по-котячому стрибнув за комір, сухо хльоснув по щоках, потім затихнув на мить, відступив, глянув, дивуючись із зухвалості людини.