1) ментор повторює й перевіряє знання учнів і в такий спосіб визначає помилки, заповнює прогалини й створює нові ідеї;
2) ментор застосовує аналогії й метафори для пояснення понять і розставляє пріоритети у вивченій інформації. Навчати — значить не просто перелічувати факти, а будувати сюжет, який поєднує інформацію в цілісну історію.
Ці принципи нагадують уже знайомий нам палац пам’яті. Запам’ятовування більше схоже на творчий процес, ніж на механічне розташування інформації в закамарках мозку. Щоб спогади були виразними й жили довго, потрібно організувати їх у візуальний сюжет, логіка розгортання якого нагадує будову палацу й базується на причинно-наслідкових зв’язках. Зараз ми можемо застосувати цю ідею до всього мислення. Коли студенти навчають інших, вони організовують опановані раніше концепти в новій формі, яка сприяє запам’ятовуванню й засвоєнню щойно здобутих знань. Ментори будують свої палаци думки.
Епілог
Мені було приблизно шістнадцять, коли я прочитав коротке оповідання про двох людей, які дуже сильно любили одне одного. Одного вечора вони кохаються, а тоді він іде в душ. Вона курить у ліжку й дослухається до відгомонів любові у своєму тілі. А з ним трапляється нещасний випадок: він підковзується, падає, ударяється головою об ванну. І помирає в цілковитій тиші, і ніхто, навіть вона, не знає, що сталося. Оповідання про ту мить, коли їх розділяє якийсь метр, вона безмежно щаслива завдяки коханню до нього, а він мертвий. Я не пам’ятаю ні автора, ні назви, тільки дешевий папір і неякісно надруковані журнальні сторінки. Згодом мені трапилася схожа ідея в останній новелі антології, яку уклали Борхес і Біой Касарес. Це оповідання називалося «Величезний чужий світ»{Автор — перуанський письменник Сіро Алеґрія. (
Ця книжка і, мабуть, уся моя наукова пригода — спроба відповісти на запитання, приховані в обох текстах. Думаю, що кожен із нас так чи інак цього прагне. Існує
Якби я мав підсумувати ідею цієї книжки однією фразою, то сформулював би її як «спроба пролити світло на таємниці людського мислення». Пошук відповідей триває від першої до останньої сторінки. Це і дослідження дитячого мислення, що мають на меті краще зрозуміти бажання, потреби й уміння немовлят, приховані за сімома печатками відсутності мови. І спроби, зірвавши маску свідомості, за якою ховається думка, збагнути, як ми приймаємо рішення чи звідки беруться сміливість, примхи й погляди на життя. І, зрештою, педагогіка, якій присвячений останній розділ і яку я як нейродослідник вважаю надбанням людства, що об’єднує нас і заохочує ділитися знаннями й ідеями, щоб світ перестав здаватися настільки величезним і чужим.
Додаток
Під час вивчення мозку доцільно розділяти його на окремі частини. Деякі з них розмежовані жолобками й щілинами. Кору, що охоплює всю поверхню півкуль головного мозку, можна поділити на чотири великі частки: лобову, тім’яну, потиличну й скроневу. Тім’яна й лобова частки розмежовані центральною борозною. Кожна з цих великих частин кори виконує численні функції й водночас має певну спеціалізацію. Лобова частка виконує роль «диспетчерської вежі» мозку. Наприклад, зголоднівши, без неї ми не змогли б втриматися від споживання їжі, здатної зашкодити. Лобова кора регулює, пригнічує й виконує різноманітні процеси в мозку, а також відповідає за планування. Потилична частка забезпечує зорове сприйняття. Тім’яна частка обробляє інформацію, отриману від органів чуття, і узгоджує її з нашими діями. Завдяки їй ми можемо впіймати м’яч, тобто керуємо своїми рухами, використовуючи інформацію про його швидкість і траєкторію в режимі реального часу. А скронева частка зберігає спогади й виконує роль містка між зором, слухом і мовленням.
Ці великі частини, своєю чергою, поділяються на менші за будовою чи функціями. Наприклад, моторна кора — це частина лобової, яка керує м’язами, а соматосенсорна — частина тім’яної частки, що координує тактильне сприйняття.
У щілині, яка розділяє дві півкулі мозку, вирізняють частини лобової кори, наприклад вентромедіальну префронтальну кору й орбітофронтальну кору, які відповідають за об’єктивні аспекти процесу прийняття рішень — визначення цінності та ризикованості різних варіантів. Поясна кора міститься в нижній ділянці лобової й тім’яної кори. Її частина, ближча до лоба (передня поясна кора), відіграє головну роль у здатності спостерігати й контролювати наші дії. Наприклад, коли, тільки-но зробивши щось, ви розумієте, що помилилися, це сигнал від передньої поясної кори. Натомість задня поясна кора (ближча до потилиці ділянка) активізується, коли ви замислилися чи замріялися. І, нарешті, у центрі мозку міститься таламус, який вимикається, коли ви спите чи перебуваєте під наркозом, і вмикається під час пробудження.
Бібліографія
Розділ 1. Витоки мислення
Abrams, David S., Marianne Bertrand and Sendhil Mullainathan. ‘Do judges vary in their treatment of race?’, The Journal of Legal Studies 41.2 (2012): 347—83
Anderson, Peter. ‘Assessment and development of executive function (EF) during childhood’, Child Neuropsychology 8.2 (2002): 71—82
Bialystok, Ellen. Bilingualism in Development: Language, Literacy, and Cognition. Cambridge University Press, 2001
Carey, Susan. The Origin of Concepts. Oxford University Press, 2009
Costa, Albert, Mireia Hernández and Núria Sebastián-Gallés. ‘Bilingualism aids conflict resolution: evidence from the ANT task’, Cognition 106.1 (2008): 59—86
Diamond, Adele. ‘Executive functions’, Annual Review of Psychology 64 (2013): 135—68
ebooksa
