І гукали глухо в землю:
«в чужині умру... умру».
І скигліли довго й нудно.
Оглядаючись навтьоки,
Співчуваючи фальшиво
І мені, і журавлям...
Ні, я прошу, друже милий,
Заспівати наді мною
«Гей нум, хлопці, до зброї» –
Пісню бою й перемог.
Хай хоч раз при цій нагоді
Змусять вас бадьорі нути
Зняти зір сміліше вгору,
Подивитися вперед.
І, втішаючись із вами
На майбутні перемоги,
Дух мій радісно полине
На останній Божий герць.
Братислава 1932
ebooksa