Сімнадцята лунка особливо лякала Боббі. Адже м’яч треба було запустити над урвищем. Відстань – невелика, але прірва мала неабияку притягальну силу.
Вони перетнули стежку, і тепер вона бігла вглиб суші ліворуч від них, огинаючи скелю.
Лікар узяв айрон й успішно закинув м’яч на інший бік.
Боббі глибоко зітхнув і вдарив по своєму м’ячу. Той шугнув уперед, та прірва його проковтнула.
– І так щоразу, хай йому, – з гіркотою промовив Боббі. – Щоразу вчиняю ту саму дурість.
Він пройшов уздовж краю прірви, зазираючи вниз. Далеко під ним сяяло море, але не кожен м’ячик губився в його глибинах. Обрив був стрімкий лише спочатку, а потім поступово ставав пологішим.
Боббі повільно йшов краєм. Десь тут – він знав – є одне місце, де можна досить легко спуститися. Кедді[7] так і робили: стрибали через край, а тоді, з тріумфом, з’являлися знову, тримаючи в руці м’ячика-втікача.
Раптом Боббі закляк і покликав свого ігрового партнера.
– Чуєте, лікарю, ходіть-но сюди. Що це, як гадаєте?
Метрів за дванадцять унизу виднілася темна купа – немовби старий одяг.
Доктор Томас затамував подих.
– Господи! – вигукнув він. – Хтось упав зі скелі! Треба дістатися туди!
Пліч-о-пліч, двоє чоловіків почали обережно спускатися скелею, і більш атлетичний Боббі допомагав напарникові. Аж ось вони наблизилися до зловісного темного згортка, що виявився чоловіком років сорока. Незнайомець дихав, але був непритомний.
Лікар оглянув його, промацав кінцівки, перевірив пульс і опустив повіки. Потім став на коліна поряд із чоловіком і закінчив огляд. Звів очі на Боббі, який стояв поряд, долаючи сильну нудоту, і приречено похитав головою.
– Випадок безнадійний, – оголосив він. – Дні цього бідолахи злічені. У нього зламаний хребет. Охо-хо… Думаю, потерпілий погано знав цю стежку, і коли впав туман, то заступив за край. Я не раз звертався до міської ради з проханням зробити поруччя на стежці.
Доктор Томас підвівся.
– Піду покличу на допомогу, – сказав він. – Домовлюся, щоб тіло підняли нагору. А то не встигнемо оком змигнути, як стемніє. Побудете тут?
Боббі кивнув.
– Я так розумію, його вже не врятувати? – уточнив молодик.
Лікар покивав головою.
ebooksa