Via Combusta, або Випалений шлях

22
18
20
22
24
26
28
30

Маніакальна схильність до класифікації призвела до того, що вона і клас розсадила за потенціалом. Я опинився за першою партою, а мені в потилицю дихав Чапля. Миша сиділа поряд. Від такої дислокації я був не в захваті.

Невгамовна Миша, як завжди, прагла спілкуватися. Я — морозився. Та одного разу, коли СС зовсім змучила мене своїм монотонним буботінням, я не витримав, узяв ручку і на клаптику паперу написав:

Мишо! Запитай у неї про щось, бо я зараз засну!

І підсунув Миші.

Та миттю відписала:

Я не Миша! Мене звати Лариса! Це, між іншим, перекладається з грецької, як чайка.

О!!! То ти теж птиць?!!

Миша у відповідь намалювала смайлик. Я провадив:

Ларисо! А як ти гадаєш, а наш шестикрилий Птиць — перелітна птаха?

Миша здивувалася:

А чому — шестикрилий?!

Бо Серафимівна… А вони, ці серафими, здебільшого шестикрилі…

Вона швиденько нашкрябала:

А! Тоді, маючи скільки крил, гріх бути неперелітною!

Я відписав:

Жалкую, що зараз не осінь. Бо, може б, тоді вона відлетіла на йух…

Миша протупила у відповідь:

На південь?

Тут Сигізмунда, що проходжалася між рядів, підійшла до нас ближче. Я затулив папірець рукою, а вона наче якось у тему прогундосила над самісіньким вухом:

— Як відомо, ми живемо у вік калі-йуги…