Бергер з зацікавленням перебив:
— Наміри? Які наміри?
Але на Гофстраата ці запитання не справили, здавалося, великого враження. Він спокійно сказав:
— Ну то й що з того? — Його сірі очі запитливо дивилися на редактора.
Той, пильно вдивляючись у спій келих, випив вина, елегантно струснув попіл з сигарети і тоді відповів не жваво, як завжди, а розтягуючи слова:
— Я навряд чи помиляюся. Відтоді, як він перейняв наукову спадщину професора, він намагається стати спадкоємцем і щодо пані Тербовен.
— Мене це не дивує, але вирішує не намагання, а успіх, — майже байдуже сказав Гофстраат.
— Не будьте таким упевненим, Гофстраате, ви ж, як спеціаліст у шлюборозвідних справах, добре знаєте жінок! — з іронією сказав редактор.
Бергер обурився.
— Ви ж знаєте пані Тербовен — хіба можна… та як ви можете таке твердити?
— Я нічого не тверджу. Просто ми, журналісти, добре поінформовані люди..
Тепер дійшла черга до Гофстраата відповісти насмішкувато:
— Ви, любий Роньяре, робите помилку, застосовуючи ваш прикрий досвід до кожної жінки.
Бергер додав:
— До того ж пані Тербовен не вдова, чоловік її тільки пропав безвісти. Правда ж, Гофстраате?
Адвокат ствердно кивнув головою.
Роньяр сидів мовчки. Він повільно відхилився на спинку крісла, поклав ногу на ногу й нарешті багатозначно промовив:
— Ну, Нево, мабуть, знає це краще…
Бергер перевів здивований погляд на Гофстраата. Той спокійно дивився на нього.
Тоді доктор машинально схопив свої окуляри, старанно прочистив скельця і вимовив нарешті, щоб перервати неприємну тишу:
ebooksa