Дивовижна історія Мері Стенз

— Звичайно, — видихнула вона. — З великою приємністю.

— А я позичу ще репортерську камеру, щоб робити чорно-білі й кольорові знімки, не міняючи плівки.

— Коли ж мені приходити… до вас додому? — .нетерпляче спитала вона.

— Це не спішно, — недбало мовив Дарк. — Оскільки ви починаєте роботу наступного понеділка, то давайте умовимося на п’ятницю. Скажімо, десь о дев’ятій.

— Я прийду, — пообіцяла Мері й повісила трубку.

“Дурепа! — лаяла вона себе, йдучи від телефонної будки. — Йому ж цілком байдужісінько до тебе. В його уяві ти всього-на-всього репортаж для “Очевидця”… А проте, якщо цей дослід і справді матиме успіх, якщо вони зроблять мене вродливою… тоді ще хтозна, як воно все буде…”

Вона повернулася в контору до осоружної друкарської машинки, бо ще кілька днів їй потрібний був цей заробіток.

ЧАСТИНА ДРУГА

ПІДНЕСЕННЯ

Розділ дев’ятий

— Краса — це лише зовнішня оболонка, — сказав доктор Джеймс Рафф, закладаючи до шприца нову стерильну голку. — Афоризм дуже давній, але з погляду біохімії вельми справедливий.

Голос його звучав спокійно, без будь-яких інтонацій. Дівчина лежала на операційному столі під безтіневою лампою, прикрита лише білим простирадлом, і з деяким острахом спостерігала його дії, але всі рухи доктора Раффа були такі неквапливі, ба навіть недбалі, що це мимоволі заспокоювало.

— Фізична краса в людському розумінні — це форми тіла і обличчя, — незворушно вів далі він, наче звертався до великої аудиторії студентів-медиків. — Є ще духовна краса, але це абстрактна річ, і ми її не чіпатимемо.

До кімнати швидко зайшла медсестра й почала протирати руки антисептичним розчином. Рафф проштрикнув голкою гумовий ковпачок маленької зеленої пляшечки й набрав у шприц трохи жовтуватої рідини. Він якусь хвилю стояв над дівчиною, позираючи на неї згори вниз4 своїми дивними проникливими очима,

— Форми тіла є наслідком складних хімічних процесів усередині клітини, — сказав він. — Від самого моменту зародження тіло людини росте й набирає форми під впливом складних хімічних речовин у вигляді ензимів, протеїнів та гормонів. Боюся, самі собою ці слова ні про що не говорять. Ідеться про атоми й молекули, що керують іншими атомами й молекулами.

Він узяв руку дівчини й швидким професійним рухом увігнав голку під шкіру, так що Мері майже не відчула болю. Тоді витягнув шприц і поклав його на невеликий металевий піднос.

— Ви трохи заснете, — мовив він. — Так буде легше. Ніякого хірургічного втручання не буде, але треба зробити серію глибоких ін’єкцій, не дуже приємних. Прокинетеся така сама, як і були, коли не зважати на кілька проколів голкою. А далі побачимо.

Він одійшов від столу, і тепер голос його долинав до неї з протилежного кінця кімнати.

— Людське тіло безперервно змінюється від зародження до смерті. Треба тільки керувати характером цих змін, щоб надати йому бажаної форми, точнісінько так само, як можна прискорити або затримати розвиток рослини відповідним підживленням грунту.

Він обернувся до операційного столу й спитав: