— Ви знаєте, що вам загрожує? Хлопець неповнолітній!
— Знаю. Але, по-перше, вимога сеньйори де Ліма, хоч би як їй того хотілося, може бути не виконана, — він легенько всміхнувся. — Маріо тут з доброї волі і може покинути інститут, коли сам схоче… По-друге, найкраще буде, коли сеньйора де Ліма залишиться тут на ніч, навіть не знаючи про умови, які я вам поставив. Зрештою, на те у вас голова… По-третє, все це дрібниці у порівнянні з тим, любий мій, за що йде гра.
— Я постараюсь переконати сеньйору де Ліма, щоб вона лишилась… Зараз її цікавить тільки син. Побачивши його, вона заспокоїться.
— Вранці я візьму їх з собою в столицю. Я виїду о сьомій! Правда, дорогою мені треба владнати кілька справ, але до обіду вони обоє будуть дома. Однак ви мусите тут залишитися до одинадцятої.
— Розумію.
— Не знаю, чи ви добре це розумієте, але то байдуже. Ти, Ест, ясна річ, приймаєш мої умови? — мовив він до Альберді.
— О сьомій п"ятнадцять я повинен правити месу…
— Отже, ти повертаєшся в попівство.
— Я хочу знати, що сталося з Хосе!
Боннард безпорадно розвів руками.
— Даруй, Ест…
— Гаразд! — через силу промовив Альберді. — Я приймаю твої умови. Тільки мені треба з"їздити й попередити паламаря, що правитиметься сама літургія. Але ти скажеш мені, що з Хосе?
Суворе, неприступне обличчя Боннарда на мить проясніло.
— За хвилину ти зможеш з ним порозмовляти сам, — мовив він поволі, якимось урочистим тоном, що зовсім не пасував до його недавньої сухої діловитості.
— Як це можливо? — сказав, затинаючись, Альберді, а в мене перед очима тої ж миті постала приголомшлива картина відкритої труни.
— Ви втратили монополію на безсмертя! — гортанно засміявся Боннард. — Тобі доведеться з цим примиритися, Ест.
— Не розумію…
— І не знаю, чи схочеш зрозуміти… до кінця.
— Кажи! — священик невідривно дивився в обличчя вченого, ніби хотів прочитати на ньому правду.
Але Боннард те квапився з поясненнями. Він підійшов до столу і витяг із шухляди аркуш паперу.
ebooksa