Поріг безсмертя

Кшиштоф Борунь Поріг безсмертя

Мрія про безсмертя — одна з найдавніших і неминущих у людини. Про перемогу над смертю мріяла казка, найрозмаїтішими способами мріє й фантастика. Герой повісті Кшиштофа Боруня — письменник Хосе Браго — переступає межу безсмертя, певніше, межу смерті. Як це сталося, ви дізнаєтесь, прочитавши книжку…

Повість гостро антирелігійна. В ній автор руйнує обіцяне церковниками загробне життя.

2012-05-13 uk pl Євген Литвиненко MVV http://kompas.co.ua doc2fb, ImageFB2, FictionBook Editor Release 2.6, AlReader2 2012-05-13 MVV 2EFD1AA6-9464-487A-B9AC-6AA94827ADD4 1.0 "Веселка" Київ 1973 И(Пол) Б83 Для середнього і старшого шкільного віку Борунь Кшиштоф ПОРОГ БЕССМЕРТИЯ Научно-фантастическая повесть (На украинском языке) Редактор I. Г. Сидоренко Художній редактор Т. І. Розум Технічний редактор О. В. Кожеков Коректори Г. В. Книш, В. В. Богаєвський Здано на виробництво 7. XII. 1972 р. Підписано до друку 16. II. 1973 р. Формат 70Х90 1/32. Папір друк. № 2. Фіз. друк. арк. 7,75. Обл. — вид. арк. 8,79. Умовн. друк. арк. 9,07. Тираж 30 000. Зам. 1220. Ціна 37 коп. Видавництво «Веселка», Київ, Басейна, 1/2. Книжкова фабрика «Атлас» Республіканського виробничого об"єднання «Поліграф-книга» Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, Львів, Зелена, 20.

Кшиштоф Борунь

ПОРІГ БЕЗСМЕРТЯ

Науково-фантастична повість

^©  _{http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література}

_{З польської переклав ЄВГЕН ЛИТВИНЕНКО}

_{Малював ЄВГЕН ГОНЧАРЕНКО}

І

Я витер хусточкою спітніле чоло і знехотя натиснув на кнопку дзвінка. Спека та ще й до того настирливий головний біль, який дедалі дужчав, настроювали вороже до всього на світі. Я залюбки поїхав би додому і скупався б у ванній, але знав, що це, на жаль, неможливо. Сеньйора де Ліма була не та клієнтка, якої так легко спекатись.

У дверях з"явився Фернандес. Він був уже помітно втомлений.

— Чекає? — запитав я, співчутливо дивлячись на нього.

— Чекає, — він так скривився, немовби в нього боліли зуби.

— Ну, що ж… — промовив я покірно. — Просіть.

Долорес де Ліма швидким кроком перетнула кабінет і, не привітавшися, дещо театральним жестом кинула на письмовий стіл книжку в яскравій обкладинці.

— Що скажете?

Її обличчя, що було живою рекламою косметики, кипіло обуренням.

Знявши сонцезахисні окуляри, я прочитав назву: «Поріг безсмертя»…

Потім відклав книжку.

Голова боліла так само, дарма що я випив порошок.

— То що ви на це скажете? — повторила сеньйора де Ліма і рвучко сіла в крісло, закинувши ногу на ногу. — Нахабство та й годі!