Прощення

Ні, ні…

МАРІЯ:

Я покличу… Я пошлю за лікарем, не хвилюйтеся,

все буде добре.

Старий і безсердечний князь Микола Болконський виїздить на інвалідному візку. Проїжджає повз Лізу до краю сцени.

МАРІЯ:

Батьку…

МИКОЛА БОЛКОНСЬКИЙ:

Маріє, що відбувається?

МАРІЯ:

Нічого, батьку… почалися перейми.

МИКОЛА БОЛКОНСЬКИЙ:

Добре.

Князь Микола Болконський розвертає колеса інвалідного візка. Одне з коліс заблоковане. Князь Болконський намагається будь-що розвернути візок.

МАРІЯ:

Потрібно послати за лікарем.

МИКОЛА БОЛКОНСЬКИЙ:

Добре.

Візок небезпечно перехиляється через край сцени. В останню мить князеві вдається вистрибнути з візка, який з гуркотом валиться в перший ряд, під ноги міністерці культури. Жінка злякано кричить і схоплюється на ноги. На щастя, візок зупиняється перед нею.

Збоку підбігають сценічні техніки і ставлять візок назад на сцену. Міністерка культури розвертається у напівтемряві до глядачів, її налякане обличчя розтягується у вимушеній усмішці. Оплески зали. Багато людей переконані, що це частина вистави.