Скільки вас може бути? — спитав Капран.
Кілька мільйонів. Це християни різних конфесій, які вірують у Воскресіння Христове. Ми — воскресохристи. І ми проти насильства.
Черга дійшла до Олі Гудими, яка з нетерпінням прислухалася до всього, що відбувалося в світлиці. Гайдук чув дещо про цю дівчину, батько якої, Святополк Гудима, був генералом жандармського корпусу.
Я член екзекутиви УРА, української революційної армії, — представилась вона.
Дякую УРА за допомогу у звільненні, — Гайдук приклав руку до серця.
Я представляю крайову організацію. Є відділення за кордоном — всюди, де є українці. В Конфедерації — головно в Канаді і в Америці. В колишній Росії, країнах ЕллаПолу, Німеччині — з гордістю продовжувала Оля, не уявляючи, скільки аналітичних довідок, присвячених УРА, прочитав Гайдук.
Ми провели ряд збройних і пропагандивних акцій. Це наші люди ліквідували зрадника Безпалого у Вашінгтоні.
Вона глянула своїм прозорим поглядом, холодним, мов крига, просто Гайдукові у вічі, очікуючи якоїсь реакції, але він промовчав: він не любив екстатичних революціонерів, яких зустрічав у Латинській Америці і Африці. І боявся їх, бо ці поети-невдахи (чомусь усі вони писали вірші) незрідка бували провокаторами.
Капризно стуливши пухлі губи на якусь мить, Оля перейшла на конспіративний тон:
Тут немає прослушки?
Невінчаний, який дрімав у кутку світлиці під образами, прокинувся:
Все чисто, перевірено.
Так ось, — урочисто повідомила Оля, — один з підрозділів УРА працює над створенням атомної бомби. Вже виготовлено два боєзаряди. Але нам потрібна допомога армії. Ваша, пане генерале. Нам треба перевезти заряди, встановити їх, зробити всі необхідні розрахунки — можливий ефект, кількість жертв, характер руйнувань. Допоможете?
А де ви їх хочете підірвати? — спитав Гайдук, ледве стримуючи гнів і розуміючи, що ця божевільна німфетка в мініспідниці, ця новітня Софія Перовська ладна підірвати брудну ядерну бомбу де завгодно — хоч і у себе вдома, у «дворянському гнізді», біля пам"ятника Лесі Українці.
Цілі поки що не визначені. Було б непогано підірвати Батиєву гору під час саміту Чорної Орди, — холодно пояснила Оля.
Гайдук згадав слова Лесі Українки, які колись декламував на шкільному вечері: «Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею одважно до бою... » Ось вони, нові месники. Без жалю і не вагаючись, вони підірвуть Батиєву гору. Одночасно злетить у повітря Байкове кладовище з кістками предків, інститут Амосова з хворими і лікарями, житловий масив на Солом"янці. І я, ховаючись у своїй конспіративній квартирі. І ще половина Києва.
Отець Іван знервовано піднявся з-за столу, підійшов до ікон (Невінчаний, щоб не заважати, пересів до вікна) й почав хреститися. Потім наблизився впритул до Олі Гудими:
То буде гріх великий перед Богом і своїм народом, дівчино. Вам що — мало Хіросіми, мало Сеула, мало Кашміра та Ізраїлю? Я проти такої революції. Краще сидітиму в катакомбах з тими, хто вірить у Христа і любов. Я піду.
Як знаєте, — зверхньо кинула Оля, почервонівши чи то від гніву, чи від сорому. Вона схожа була на школярку, твір якої на вільну тему не зрозумів учитель. — Я теж можу піти, — підвелася вона.
Сядьте всі, — владно наказав Гайдук. — Ви хочете боротися чи сваритися?