— Ні, гірше.
Він грубо роздвинув її товстенькі ніжки і поставив сторчма кинджал там, де починалося лоно.
— Розповідай, — нетерпляче сказав він. — на кого працюєш, що знаєш про вбивство Безпалого, все розповідай. Не здумай брехати. Я знаю про тебе дуже багато. Ми ще поговоримо про твою особисту роль у постачанні неякісної зброї, коли моя країна захлинається в крові. І ти вважаєш себе єврейкою?
— Що? Що? — від жаху вона тремтіла, наче в лихоманці, а рука намагалася затулити те місце, яке відчувало холод кинджального леза.
Він відкинув її руку з лона.
— Говори. У мене немає часу.
Вираз його обличчя злякав її більше, ніж кинджал. Вона багато чула про арабських смертників, здатних на все. Тепер побачила смертника єврейського.
— Я... працювала на Центральну службу безпеки...
— Яке відкриття, — іронічно гмикнув Бейлін. — Хто ж сумнівався. Далі.
Він поворушив кинджалом, щоб освіжити пам"ять Ніколь.
— Давала інформацію, яку від мене вимагали. Копії документів, аудіозаписи...
— І це все?
— Все.
Бейлін знову ворухнув кинджалом. Тепер їй стало по-справжньому боляче.
— Я тобі поясню, дитинко. Через кілька хвилин, якщо ти не станеш говорити, я розпанахаю цим кинджалом твою ніжну вагіну і все, що дає тобі радість. І дітей ти ніколи не матимеш. Я дам тобі наркотик, ти заснеш, і якщо не помреш від кровотечі, прокинешся вранці інвалідом, нікому не потрібним, бо як агент ти себе спалила. Он бачиш — на телевізорі встановлена відеокамера. Буде звіт для твого начальства.
Він затиснув твердою рукою її пухленьке обличчя і наказав:
— Починай.
Нарешті вона зрозуміла, що з нею не жартують.
— Я спала з Віктором Безпалим.
— Із ним теж?