— Его Величество и Высокосвятейшество, император Всероссийский, самодержец Великой и Малой, Белой, Синей, Красной, Черной и Желтой Руси, великий князь Суздальский и монарх скандорусский, князь Черниговский, хан Улан–Баторский, Аральский, глава Ордена Света — Святых отцов–опричников Николай Николаевич Третий! Прошу всех встать!
Гуркотом сповнився зал, задзеленчав посуд на столах. Юний цар, що стрімко вбіг до зали, тримав у руках папір з текстом тронної промови і, не підводячи очей на тих, хто перебував у Хрестовій палаті, почав зачитувати:
— Принимая из рук Господа и верноподданного народа моего царский венец, державу и скипетр, возлагаю тем на себя высшую власть и клянусь служить России верою и правдою. Немедленно приступаю к исполнению своего заветного желания — прекратить позор расчленения России и начать собирание воедино исконных русских земель — от Балтики до Тихого океана, от Северного полюса до Черного моря и Константинополя.
Тут стався невеличкий конфуз: проголошуючи свої геополітичні постулати, Ніколай Третій так енергійно хитнув головою, що шапка Мономаха звалилася з його дитячої голівки й покотилася помостом, наче порожня каструля.
Буйський, Родіонов–Дюбуа і ще з півдюжини опричників кинулися ловити царський вінець (мабуть, завеликий для підліткових черепних сайзів нового царя) й швидко наділи йому на голову.
Після цієї полохливої паузи знову залунав дзвінкий голос отрока:
— Моей заветной целью есть горячее желание увидеть Россию снова воссоединенною — от Берлина до Пекина, от Скандинавии до Иерусалима — могучей державой единого державного русского народа, ЕДРОН, действующей на основе бессмертных принципов четырех свобод. Мы уничтожим жидо–масонский заговор инородцев против России, мы восстановим мощь русского оружия. Мы поднимемся с колен, мы восстанем из пепла, как птица Феникс.
С целью лучшего управления российским государством и восстановления многовековой традиции объединения всех племен вокруг единого центра я решил благожелательно рассмотреть нижайшую просьбу ряда духовных и политических лидеров Малороссии — возвратить столицу Руси в Киев — мать городов русских, историческую колыбель нашей государственности.
— Мать твою, — прошепотів Гайдук. — Знову починається…
— Для оперативного управления державой, — зачитував далі молодий цар, — я беру абсолютную власть в свои руки, ликвидирую немедленно должность регента и милостиво позволяю боярину Басманову подобру–поздорову удалиться от трона и провести остаток своих дней в Александровском монастыре. Наша молитва — за Россию! Наша цель — возрождение великой России. На наших знаменах начертаны имена наших святых предков: Ивана Грозного, Петра Великого, Иосифа Сталина. С ними победим! Россия, вперед!
Імперський біло–золотисто–чорний прапор здійнявся над троном.
Білостінна, з золотими люстрами і стародавніми іконами зала здригнулася від захопленого, екстатичного ревища підданих нового царя, ошелешених силою і рішучістю його слів, твердістю його намірів, підкорених магією його фантазій, здатних, здавалося б, розірвати пелену важких хмар над Суздалем, скінчити негайно Велику Темряву і ганьбу роздертої на частини держави.
Так тривало кілька хвилин, доки військовий оркестр не зазвучав могутніми акордами гімну, а церковний хор не підхопив слова:
Одразу коли прозвучали доволі бездарні слова цієї невідомої Гайдуку пісні (він зі здивуванням прочитав на меню, що їх співавтором був великий російський поет–революціонер А. С. Пушкін), Фрідман, витерши серветкою уста, хоча ще нічого не їв, тихо і ядуче сказав:
— Тепер, пане генерале, ми з вами в одному човні опинились. Жидо–масони і українські сепаратисти. Хоч би нас звідси живими випустили. Ми — союзники, подобається це вам чи ні.
Гайдук промовчав, уважно вивчаючи меню, в якому було зазначено, що урочистий обід повністю повторює трапезу 1896 року коли коронувався цар Ніколай Другий. Супи: розсольник, борщик; пиріжки з м"ясом, грибами і капустою; стерлядь парова, баранчик смажений, заливне з фазанів («Ого, — подумав Гайдук, відчуваючи надмір слини в роті, — вміли ж поїсти люди! Але де вони сьогодні знайшли фазанів?»), каплуни, фаршировані гречкою, салати, спаржа, асорті з фруктів у вині, морозиво.
— Ви коли приїхали? — спитав Фрідман.
— Вчора.
— A я три дні тому. Зустрічався з деякими друзями. Колегами по бізнесу. Розповідають страшні речі. В країні панує жахливий голод. В дєрєвнях трапляються випадки людоїдства. Суздаль з нагоди коронації щільно оточили опричники. Стягли сюди продуктові запаси, щоб створити ілюзію достатку. Слугам під страхом смерті заборонено красти їжу. Але крадуть.
Він уважно, скинувши окуляри і короткозоро мружачись, почав і собі вивчати меню.
ebooksa