— Ви, владико, — головний наркотик на цій землі. Ви з вашою церквою продалися злочинній державі.
— Смерть церквам, свобода людям! — вигукнула чергове гасло жінка зі спотвореним обличчям, яку Тас–Фелікс так і не представив.
В розмову втрутився Гайдук.
— Час іде, а ми нічого не з"ясували. Назвіть ваші конкретні вимоги.
— Рада координаторів групускул сьомого кола доручила мені викласти наші умови. Таких вимог десять, — сказав Гоб, якому відчувалося, не до душі була агресивна поведінка червоно–чорних. — Перша. Сьогодні ваш так званий президент Васька Капран проголошує саморозпуск держави Україна–Русь.
Друга. Ліквідуються всі репресивні органи держави: армія, поліція, розвідка, контррозвідка, прокуратура, суди.
Третя. На території колишньої держави створюється мережа незалежних комун, групускул, громад.
Четверта. Скасовуються всі закони, накази, інструкції, всі обмеження і заборони. Кожен робить, що захоче.
П"ята. Всі знедолені, нещасні, викинуті державою на смітник істоти, всі формування слизовиків, як ви нас називаєте, набувають рівних прав з іншими членами суспільства, яке припиняє боротьбу з ними.
— Припиніть підтягувати до Банкової вогнемети! — люто вигукнула жінка, й Гайдукові здалося, що вона сліпа — тільки в чорних очницях блиснули білки без зіниць.
— Зореславо, заспокойся, — жорстко наказав Тас–Фелікс, й жінка на деякий час замовкла.
Після невеличкої паузи Гоб продовжив:
— Шоста. Дозволяється вільний обіг наркотиків, знімаються всі заборони на будь–які форми сексуальних стосунків, пануючою оголошується ідеологія розпусти і гедонізму, ліквідуються всі види цензури, всі так звані моральні обмеження. Ті, хто потребує, забезпечуються безкоштовними наркотиками, ліками та їжею.
— Хто це забезпечить? — спитав Гайдук.
— Ви, — відповів Тас–Фелікс. — Правлячий клас багатіїв та експлуататорів.
Гайдук з холодною усмішкою зауважив:
— Ви мене дивуєте, панове. З одного боку хочете ліквідувати державу, з другого — вимагаєте надати вам рівні права з іншими громадянами, забезпечити ліками, їжею. Забудьте. Держави немає. Нікому буде забезпечувати. Це вона, — кивнув на Олю, — як представниця державного міністерства соціальної опіки повинна забезпечувати. Але з завтрашнього дня цього не буде. Живіть, як знаєте.
І, щоб не дати розгорітися безплідній дискусії щодо обов"язків держави, змінив тему розмови. Найголовнішим його завданням було продовжити термін дії ультиматуму, виграти час.
— Президент повернеться через вісімнадцять–двадцять годин. Раніше ніяк не виходить. Без нього ліквідувати державу не можна. І взагалі, ліквідувати за годину те, що будувалося століттями, неможливо. Тому термін вашого ультиматуму прошу перенести як мінімум на двадцять чотири години. До півночі наступного дня.
Зореслава схопила Таса–Фелікса за копитце.
ebooksa