Першому гравцеві приготуватися

— Будь що буде — сказав я.

І натиснув кнопку «Перший гравець».

В «Tempest» використовувалася стара векторна графіка, зображення гри були створені за допомого неонових ліній на чорному тлі екрану. Гравець дивився зверху на тривимірний тунель, і, обертаючи круглий диск, управляв «стрільцем», який переміщувався по краю тунелю. Мета гри полягала в тому, щоб стріляти у ворогів, які виповзали з тунелю, одночасно ухиляючись від їхніх пострілів та уникаючи інших перешкод. Від рівня до рівня тунелі поступово ставали все складнішими геометричними формами, а кількість ворогів і перешкод різко зростала.

Галлідей поставив «Tempest» у режим Турніру, тому я не міг почати гру з рівня, вищого ніж дев’ятий. Мені знадобилось п’ятнадцять хвилин, щоб набрати більше 180 000 очок, і я втратив у процесі два життя. Навики призабулися більше, ніж я думав. Коли мій рахунок досяг 189412 очок, я навмисно пронизав стрілка шипом, втрачаючи останнє життя. Гра запропонувала ввести ініціали, і я нервово надрукував: В-О-В.

Коли закінчив, лічильник доступних спроб стрибнув од нуля до сорока.

Коли дикі вигуки радості моїх друзів порушили тишу, мене мало не вхопив серцевий напад.

— Арт3мідо, ти геній, — сказав я, коли шум затих.

— Я знаю.

Я знову натиснув кнопку «Перший гравець» і розпочав наступну гру, тепер зосереджуючись на побитті рекорду Галлідея. Я все ще хвилювався, але значно менше. Якщо не вийде цього разу, у мене було ще тридцять дев’ять спроб.

Під час перерви між рівнями Арт3міда спитала:

— То твої ініціали В-О-В? Що означає O?

— Ошелешений, — відповів я.

— Ні, серйозно, — вона розсміялася.

— Оуен.

— Оуен, — повторила вона. — Вейд Оуен Воттс. Гарно.

Коли почалася наступна хвиля атаки, вона знову замовкла. Через кілька хвилин я завершив другу гру з рахунком 219584. Не жахливо, але далеко від мети.

— Непогано, — сказав Ейч.

— Так, але й не добре, — прокоментував Шото. Тоді він, здається, згадав, що я міг його чути. — Я маю на увазі — набагато краще, Парзівалю. Чудово справляєшся.

— Дякую за нотки впевненості, Шото.

— Ей, послухай це, — сказала Арт3міда і зачитала зі свого журналу: — Творець «Tempest», Дейв Тойрер, взяв ідею для гри з кошмару про монстрів, які виповзають із землі і переслідують його. — Вона засміялася милозвучним сміхом, якого я так давно не чув. — Хіба не круто, Зі? — спитала вона.