Першому гравцеві приготуватися

— То що буде тепер?

Я усміхнувся.

— Ми використаємо виграні грошенята і нагодуємо всіх на планеті. Зробимо світ кращим, чи не так?

— Хіба ти не хотів побудувати величезний міжзоряний космічний корабель, завантажити його відеоіграми, їжею і зручними диванами, і забратися звідси геть? — вона усміхнулася.

— Я не проти. Якщо це означає, що я проведу решту життя з тобою.

Вона сором’язливо усміхнулась.

— Побачимо, — сказала вона. — Ми ж тільки зустрілися.

— Я кохаю тебе.

— Ти впевнений? — її нижня губа затремтіла.

— Так. Абсолютно. Тому що це правда.

Вона усміхнулася, але я також побачив, що вона плаче.

— Вибач, що порвала з тобою, — сказала вона. — Що зникла з твого життя. Я просто…

— Нічого. Зараз я розумію, чому ти так вчинила.

— Справді? — запитала вона з полегшенням.

Я кивнув.

— Ти правильно зробила.

— Ти так думаєш?

— Ми виграли, правда ж?

Ми усміхнулись одне одному.

— Слухай, — сказав я. — Нам не потрібно поспішати. Ти побачиш, що я хороший хлопець, коли ближче зі мною познайомишся. Обіцяю.