Першому гравцеві приготуватися

— Ні, я був обережний і тримав його в секреті. Ніхто не знає мене, як Парзіваля. Навіть вчителі.

— Добре, — сказав він. — Я робив так само. На жаль, кілька мисливців, які часто бувають у Підвалі, знають, що ми обидва ходимо до школи на Людусі, і вони зможуть побачити зв’язок. Особливо мене хвилює один…

Я відчув напад паніки.

— Ай-р0к?

Ейч кивнув.

— Він дзвонив мені безупинно, відколи твоє ім’я з’явилося на Табло, розпитував, що я знаю. Я прикинувся дурнем, і він, здається, купився. Але якщо моє ім’я з’явиться на Табло, то можна закластись, що він почне хвалитися, що знає нас. І коли він почне розповідати іншим мисливцям, що ми вчимося на Людусі…

— Лайно! — вилаявся я. — Тоді кожен мисливець у симуляції буде тут у пошуках Мідного ключа.

— Правильно, — сказав Ейч. — І скоро розташування гробниці стане загальновідомим.

Я зітхнув.

— Тоді тобі краще отримати ключ до того, як це станеться.

— Я зроблю все можливе. — Він підняв копію модуля «Tomb of Horrors». — Тепер, якщо ти мене вибачиш, я буду всоте за сьогодні перечитувати цю річ.

— Успіхів, Ейч, — сказав я. — Подзвони мені, коли пройдеш ворота.

— Якщо я пройду ворота…

— Пройдеш, — сказав я. — І коли ти це зробиш, нам потрібно зустрітись у Підвалі та поговорити.

— Домовились, аміґо.

Він помахав рукою на прощання і збирався завершити розмову, коли я заговорив.

— Агов, Ейч?

— Так?

— Тобі напевно захочеться покращити свої лицарські навики. Знаєш, у період між зараз і до півночі.

Він на мить здивувався, а тоді обличчя осяяла посмішка розуміння.