Першому гравцеві приготуватися

— Я нічого не пропоную, — сказав я. — Просто констатую факти, якими їх бачу.

— Добре, — відповів Дайто. — Бо звучало, ніби ти збираєшся запропонувати якийсь альянс між нами.

Ейч уважно вивчав його.

— І що? Чи це така жахлива ідея?

— Так, — коротко відповів Дайто. — Ми з братом полюємо самостійно. Ми не хочемо і не потребуємо вашої допомоги.

— Справді? — сказав Ейч. — Секунду назад ви зізналися, що потребували допомоги Парзіваля, щоб знайти Гробницю жахіть.

Очі Дайто звузилися.

— Зрештою, ми знайшли б її самостійно.

— Правильно, — сказав Ейч. — Це, ймовірно, зайняло б вам ще п’ять років.

— Облиш, Ейч, — сказав я, ставши між ними. — Це не допоможе.

Ейч і Дайто мовчки дивилися один на одного, в той час як Шото нерішуче дивився на брата. Арт3міда просто стояла позаду і дивилась з якоюсь втіхою.

— Ми прийшли сюди не для того, щоб нас ображали, — сказав зрештою Дайто. — Ми йдемо.

— Зачекай, Дайто, — сказав я. — Почекай секунду, добре? Обговорімо це. Ми не повинні розходитись ворогами. Ми на одній стороні.

— Ні, — сказав Дайто. — Не на одній. Ви всі незнайомці. Можливо, хтось з вас шпигун «шісток».

На це Арт3міда голосно розсміялася, а тоді прикрила рот. Дайто її проігнорував.

— Це безглуздо, — сказав він. — Тільки одна людина може першою знайти яйце і виграти приз, — сказав він. — І цією людиною буду або я, або мій брат.

І на цьому Дайто і Шото раптово покинули чат.

— Чудово пройшло, — сказала Арт3міда після того, як їхні аватари зникли.

Я кивнув.

— Так, дуже делікатно, Ейч. Зразок диплопматії.