Вона, оглянула, кожного з нас, але в її голосі не було жодного натяку на звинувачення.
— Вони напевно побачили чутки про Парзіваля і Ейча, які були розміщені на всіх форумах мисливців, — сказав Шото. — Ось як ми дізнались, що варто дивитися там.
Дайто скривився і штурхнув молодшого брата в плече.
— Хіба я не говорив тобі мовчати, базіка? — прошипів він. Шото зніяковів і замовк.
— Які чутки? — запитала Арт3міда. Вона подивилася на мене. — Про що він говорить? Я вже кілька днів не мала часу, щоб перевірити форуми.
— Мисливці, які стверджували, що знають Парзіваля і Ейча, запостили інформацію, що вони обидва були учнями на Людусі. — Дайто повернувся до мене і Ейча. — Ми з братом провели останні два роки у пошуках Гробниці жахіть. Ми обшукали десятки планет, але ніколи не думали шукати на Людусі. Поки не почули, що ви відвідували там школу.
— Мені ніколи не спадало на думку, що потрібно тримати в секреті навчання на Людусі, — сказав я. — Тому я і не приховував.
— Так, і нам з цим пощастило, — сказав Ейч. Він повернувся до решти. — До місця знаходження гробниці мене теж ненавмисне підштовхнув Парзіваль. Я б ніколи не думав шукати його на Людусі, поки його ім’я не з’явилося на Табло.
Дайто штовхнув свого молодшого брата, і обидва вони обернулись до мене й вклонилися.
— Ти першим знайшов схованку гробниці, і ми завдячуємо тобі за те, що привів нас до неї.
Я відповів на їхній уклін.
— Дякую, хлопці. Але насправді Арт3міда знайшла її першою. Без жодної допомоги. За місяць до мене.
— Ага, хоч користі з цього було мало, — сказала Арт3міда. — Я не могла перемогти ліча в «Joust». Я билася над цим декілька тижнів, коли з’явився цей панк і виграв з першої спроби.
Вона пояснила, як ми зустрілися, і як їй нарешті вдалося перемогти короля наступного дня, відразу після перезавантаження сервера опівночі.
— Своєю майстерністю в «Joust» я завдячую Ейчу, — сказав я. — Ми грали весь час, тут у Підвалі. Це єдина причина, чому я переміг короля з першої спроби.
— Я теж, — сказав Ейч. Він простягнув руку і ми стукнулись кулаками.
Дайто і Шото посміхнулися.
— Те ж саме було з нами, — сказав Дайто. — Ми з братом грали в «Joust» один проти одного протягом багатьох років, тому що гра згадувалась в «Альманасі Анорака»
— Чудово, — сказала Арт3міда, підкинувши руки. — Добре для вас, хлопці. Ви всі були підготовлені заздалегідь. Я така рада за вас. Браво. — Вона саркастично поплескала, що змусило всіх засміятися. — Тепер ми можемо перервати засідання Товариства Взаємного Захоплення і повернутися до важливої теми?
— Звичайно, — сказав Ейч, посміхаючись. — А
ebooksa