Першому гравцеві приготуватися

— Ти чудово відтворив підвал Морроу. До останньої деталі. Я хочу тут жити.

— У тебе є постійне місце в списку гостей. Приходь в будь-який час.

— Справді? — сказала вона, явно зрадівши. — Дякую! Приходитиму. Ти мужик, Ейч.

— Так, — сказав він, посміхаючись. — Це правда. Я такий.

Здається, вони непогано ладнали, і це змушувало мене шалено ревнувати. Я не хотів, щоб Арт3міді сподобався Ейч, або навпаки. Я хотів її усю собі.

Через хвилину увійшли Дайто і Шото, з’явившись на сходах одночасно. Дайто був вищим на зріст, на вигляд — старший підліток. Шото був на фут нижчим і виглядав набагато молодшим. Може, близько тринадцяти. Обидва аватари виглядали японцями, і були разюче подібні між собою, як знімки того самого юнака з різницею у п’ять років. Вони були одягнені в однакові костюми традиційних самурайських обладунків, і кожен мав прив’язані до поясу короткий вакізаші й довшу катану.

— Вітаю, — сказав вищий самурай. — Я Дайто. А це мій молодший брат Шото. Дякую за запрошення. Ми пишаємося зустрічі з кожним із вас.

Вони в унісон поклонилися. Ейч і Арт3міда відповіли поклоном, і я швидко зробив те саме. Коли кожен з нас представив себе, Дайто і Шото вклонилися ще раз, і ми знову повторили жест.

— Добре, — сказав Ейч після того, як поклони закінчилися. — Почнімо. Я впевнений, що ви всі бачили новини. «Шістки» нишпорять по всьому Людусі. Їх тисячі. Вони систематично прочісують всю поверхню планети. Навіть якщо вони не знають точно, що шукають, не пройде багато часу, перш ніж вони знайдуть вхід до гробниці…

— Власне, — втрутилась Арт3міда, — вони вже знайшли. Більше тридцяти хвилин тому.

Ми всі повернулись до неї.

— В новинах про це ще не повідомляли, — сказав Дайто. — Ти впевнена?

Вона кивнула.

— Боюся, що так. Коли я почула про «шісток» сьогодні вранці, то вирішила заховати камеру в деревах біля входу в гробницю, щоб бути в курсі.

У повітрі перед собою вона відкрила вікно відеотрансляції і обернула його так, щоб решта з нас могли бачити. На ньому широким планом показувався пагорб і галявина навколо, зйомка велася з якогось високого дерева. З цього кута зору можна було з легкістю побачити, що великі чорні камені на вершині пагорба розташовані у вигляді людського черепа. Ми також зауважили, що вся територія кишіла «шістками», і, здавалося, кожної секунди прибувало ще більше.

Але найтривожніше, що ми побачили — великий прозорий енергетичний купол, який тепер покривав увесь пагорб.

— Сучий син, — сказав Ейч. — Це те, що я думаю?

Арт3міда кивнула.

— Силове поле. «Шістки» встановили його, щойно перший з них прибув. Так що…

— Так що тепер, — сказав Дайто, — жоден мисливець, який знайде гробницю, не зможе потрапити всередину. Хіба вони зможуть знайти якийсь спосіб обійти силове поле.