Зазирни у мої сни

22
18
20
22
24
26
28
30

— Ніби ні. Ну, крім одного разу, якраз цього понеділка. Щось сталося на вулиці. Хоча, якщо направду, я не певен, що то було — чи напад, чи Тео просто… не знаю… впав. Це неважливо. У висновку з Діагностичного центру написали, що порівняно з попередньою ЕЕГ динаміка негативна, і от сьогодні лікар підтвердив діагноз.

— Ти ходив до дитячої поліклініки? Це там поставили діагноз?

— Ні. Єва повела малого до невролога в міській дитячій лікарні, звідти їх скерували в Діагностичний центр, але після ЕЕГ Єва не захотіла повертатися до лікарні. Лікарі не сподобались. Їй на роботі порадили приватного дитячого невролога, і сьогодні я був з Теодором у нього.

— Ти впевнений, що це саме епілепсія?

Запитання — попри те, що прозвучало ненав’язливо, — роздратувало мене:

— Мам, я ж сказав уже: так, упевнений! Переді мною папірець, на якому чорним по білому написано — діагноз: епілептичний синдром, і стоїть печатка невролога Василя Паламара. По-моєму, лікар не писав би таке, якби не мав на те підстав!

— Що порадив той Паламар?

Я наблизив до очей листок із діагнозом, щоб не помилитися, зачитуючи назву ліків:

— «Фінлепсин ретард 200», по півтаблетки двічі на день.

— «Фінлепсин» — як довго? Тиждень? Два? Місяць?

Схоже, я тільки в ту мить збагнув, як усе серйозно.

— Постійно, — говорив ледь чутно. — Поки лікар на основі чергової ЕЕГ не накаже припинити.

— Ти хочеш посадити свого сина на препарат від епілепсії, хоча не впевнений, чи був у нього напад?

— М-а-ам… — простогнав я.

— Мироне…

Злість почала виплескуватись:

— А що я можу вдіяти?!

— Для початку — не гарячкувати, — відпрацьовано-незворушним тоном відрізала вона. — Теодор ще малий. Більшість дітей переростає свої дитячі хвороби без усякого втручання. Коли тобі було стільки, скільки зараз йому, ніхто не знав про ЕЕГ, можливо, в кожного другого учня з твого класу була…

— Це епілепсія, мамо! — огризнувся я. — Її не переростають, вона або є, або її немає. — Я ще хотів додати щось на кшталт: «Пригадай себе у новорічну ніч півтора роки тому», але передумав.

— Ти не лікар, Мироне, щоб таке стверджувати. Не поспішай. Проконсультуйся з кимось іще.