«Окей. Який третій варіант?» – запитала Рута.
«Він видасться тобі дивним».
«Розповідай».
«Я краще покажу». Хлопець сів на велосипед, поставив ноги на педалі. «Не відставай».
«Куди ми?»
«Це недалеко, в центрі міста, але треба буде зробити гак, – він кинув нашорошений погляд на захід. – Про всяк випадок».
Повз старий автовокзал вони вибралися на Данила Галицького, спустилися на південь до перетину з вулицею Степана Бандери, там звернули на захід і помчали аж до перехрестя з вулицею Чорновола. По тому хлопець рушив на північ, не збавляючи швидкості, прокотився повз обтиснутий заростями майдан Незалежності та навпроти будівлі кінотеатру «Україна» з обваленим дахом чкурнув у двори. Дівчина справно крутила педалі поряд.
Далі їхати не можна було – на схід від майдану хащі ставали непролазними. Якийсь час Марк і Рута тягнули велосипеди за собою, але швидко втомилися та зрештою залишили їх там, де вулиця Малий Узвіз упиралась у будівлю Головного управління національної поліції. Скрадаючись, вони дісталися третього корпусу РДГУ та причаїлися в чагарях неподалік місця, де починалася вулиця Квітки-Основ’яненка.
«Бачиш цей будинок?» – дивно схвильованим голосом запитав Марк.
Вулиця заросла так, що потрісканого асфальту майже не було видно. Будівель також не було, лише трохи далі й правіше від сховку, де принишкли хлопець із дівчиною, з нетрищ стриміла облуплена сіра десятиповерхівка.
«Який будинок?» – зобразила здивування Рута.
Хлопець знову проігнорував сарказм у її голосі.
«У реальному житті він жовтий, – його очі неприємно зблиснули. – Утратив колір за стільки часу».
«Ми зайдемо до нього?» – цього разу цілком серйозно промовила дівчина.
«Ні. Не хочу ризикувати, – Марк стрельнув швидким поглядом убік. Темрява тепер пульсувала на сході від них, за Палацом дітей та молоді. – Але хочу, щоб ти пішла до нього, коли прокинешся».
«В реальності?»
«Так. Треба, щоб ти дещо зробила з ліфтом».
«Навіщо?»
«Дослухай. Ти маєш зайти до другого під’їзду. Код на дверях: зірочка – решітка – шість – два – один».
«Шість, два, один, – повторила дівчина. – Окей».
ebooksa