Рута позадкувала. Відступила на п’ять кроків і, порівнявшись із входом до зали, знову вловила дзвінке «дун-н-н» від удару об шибку. Дівчина повернула голову. На тлі чорноти, що мінилася за вікном, було важко що-небудь розгледіти, але Рута все ж побачила істоту ззовні будинку – вона розкарячилася на підвіконні, невідь-як тримаючись за віконну раму. Істота зірвалася б, якби вивільнила руки, тож намагалася самою лише головою розтрощити скло.
Дівчина продовжила відходити. Краєм ока зауважила, що у батьківській спальні начебто трохи світліше, і тієї самої миті вхідні двері не витримали. З металевим скреготом зірвались із завіс, пролетіли половину коридору та гепнулися на підлогу.
Істоти ввалилися до квартири суцільною тріпотливою масою. Рута знала їх усіх: Інді, Аміна, Григір, Лара, Тимофій Русецький, капітан поліції Гайдаш, водій фургона, що вчора по обіді зупинився навпроти магазину «Сапсан», її вчителі, Анна Ігорівна, батьки Іллі Ісаєва і, певна річ, сам Ілля. Хлопець здавався на голову вищим, ніж у реальному житті, та якимось розбухлим. Неначе мрець, що сплив на поверхню, тиждень пролежавши у стоячій воді.
Рута розтулила рота, щоб заверещати, і тоді…
76
…телефон надривався в її руках. Світ довкола поплив – спершу накренився, а потім підлога немовби стала дибки й ударила Руту в лице. За мить дівчина зрозуміла, що це не підлога наступає на неї, а вона сама летить униз головою з табуретки, проте руки виставити не встигла і, гучно зойкнувши, проорала носом килим.
Обличчям розповзлися струмки пекучого болю. Рута піднялася на одній руці над підлогою, а другою торкнулася кінчика носа й аж шикнула від болю.
Будильник продовжував розкотисто теленькати.
– Ти там заснула? – пролунав із великої кімнати голос Григора.
З Рутиного носа на килим упала краплина крові. Вона машинально спробувала її змахнути, але тільки глибше втерла у ворс.
«Чорт».
– Ні!
– То чому не відповідаєш? – обурився батько.
Дівчина натиснула «Завершити», і теленькання обірвалося. Тієї миті на килим упали ще дві темно-червоні краплини.
«Зараза!» Вона затулила носа долонею й метнулася до умивальника.
Серце, як завше після сильного переляку, бухало важко, мовбито переганяло судинами в’язке мастило, а не кров. Рута вмилася холодною водою, дістала з холодильника банку якогось соусу та приклала її до носа. Потім роззирнулась і прислухалася. Крізь вікно до кухні вливалося тепле червневе світло. Поверхом нижче працював телевізор. З її кімнати пробивався збуджений голос Інді: «Мам, будь ласка, будь ласка, ну будь ласочка!» Рута ніколи не чула, щоб сестра говорила таким тоном, і скривилася.
Контраст із тим, що коїлося в квартирі менш як хвилину тому, оглушував, і їй хотілося розплакатися.
Утім дівчина опанувала себе. Коли тремтіння в ногах стишилося до прийнятного рівня, вона нахилилася та підняла з підлоги телефон. Пройшовши до холодильника, Рута знову вибралася на табурет з ногами. Вона згадала, який жахливий вигляд мав Ілля у сні, й здригнулася. Рута боялася. У неї жижки трусилися й усередині все хололо від згадки про сон, однак якимось дивом страх змістило на задній план інше відчуття. Дівчині навряд чи вдалося б несуперечливо описати його словами. Якась дика суміш хворобливої цікавості, первісного жаху й огиди найвищого ступеня. Колись один її придуркуватий однокласник скинув їй відео, на якому терорист з ІДІЛ відрізав голову полоненому американцеві. Не підозрюючи, що перед нею, Рута почала дивитися. Вона блискавично вимкнула запис, щойно зрозуміла, про що він, але все ж устигла дещо розгледіти. Мабуть, тиждень після того вона не могла позбутися спогадів про побачене. Уявляла, про що думав і що відчував той бідолаха, і попри власне бажання (а також повністю усвідомлюючи ненормальність цього), міркувала, що б вона відчувала в схожій ситуації – перед камерою та із приставленим до горла ножем. Зараз Рута переживала подібне: думки про те, що станеться, якщо істоти впіймають її, заполонили мозок. Вони роздеруть її на шматки? Задушать? Перегризуть горлянку? А що вона відчуватиме під час цього?
Щоб хоч якось відволіктися, Рута поглянула на телефон. Поки вона перебувала вві сні, від Іванки Бадалян у Месенджері з’явилося повідомлення.
Ти бачила?