– Є, – видихнув анестезіолог.
Рута переминалася з ноги на ногу біля дверей. Тимофій переметнувся до столу, сів на один зі стільців і ввімкнув комп’ютер. Пароля не було, операційна система завантажилася за півхвилини, і хлопець, відшукавши на робочому столі ярлик, підписаний «іM6 Controller», двічі клікнув по ньому мишею. Доки програма керування завантажувалася, дістав свій мобільний і, відкривши ПДФ-інструкцію, поклав його поряд. Про всяк випадок.
За мить на екрані зринуло вікно з написом:
Система Навігації BrainLab
УВІЙТИ
Тимофій не стримався:
– Воу.
– Що? – витягнула шию Рута.
– Тут український інтерфейс.
– Ок. І що?
– Нічого. – Він подивився на дівчину, а тоді скоса зиркнув на крісло з відкидною спинкою. – Лягай туди.
Вона простежила за його поглядом.
– Уже?
– Ну, так. – Хлопець підвівся, скочив до крісла, оглянув його й тицьнув пальцем у сидіння. – Лягай.
Рута обережно сіла, потім відкинулася на спинку. Тимофій якийсь час перебирав руками лямки для фіксації лоба, підборіддя та грудей.
– Не знаю, чи це треба, але краще перестрахуватися.
Дівчина з недовірою глипнула на білі тканинні пояси із пластиковими застібками.
– Це обов’язково?
– Думаю, так. Тобі не можна рухатися під час сканування.
«І під час операції».