– Тоді подайте сумочку, якщо не складно.
Вадим виконав прохання, й Ольга озброїлася рятівними цигарками. Виробила власне правило: курити в будь-якій незрозумілій ситуації. Під попіл пристосувала скручену паперову серветку, хоч кругла попільниця стояла на столі. Чотар хотів дати і її, та передумав – хай буде, як жінці зручно. Після третьої затяжки вона промовила, дивлячись у стелю:
– Чесно, не люблю детективів. Не читала ніколи, не дивилася. Брехня там усе.
– Мабуть. До чого тут…
– Бо більшість має уявлення про вашу роботу лише з таких джерел.
– Моя робота – рибою торгувати. Самі бачили. Я маю пенсію з інвалідності.
– Киньте, – зітхнула вона. – Чудово розумієте, що маю на увазі.
– Поясніть. Я ж так само детективів не читаю.
Ольга з підкресленою старанністю збила попіл із цигарки об м’яку серветку.
– Що означає слина?
– Тобто, її відсутність?
– Хай так.
– Для цього не треба спеціальних знань. Дивіться.
Чотар розкрив рота, поклав туди вказівний палець, легенько стиснув щелепи. Потім витяг, показав Ользі вкушене місце.
– У роті живої істоти завжди збирається слина. Медичний факт. Якщо істота, людина чи тварина, щось або когось кусає, на місці прикусу лишаються виділення. Зберігаються, навіть коли засихають. Якщо хочете, це ще й біологічний матеріал. Патологоанатом Штефан Попеляк пояснив: на місці укусу на шиї мертвого приятеля вашої Яни жодних виділень не виявлено.
– Тобто, його кусала нежива істота?
– Є різні способи лишити на тілі подібні сліди, – відповідь прозвучала розмито. – Мене зараз більше цікавить, навіщо ці відбитки закарбували на плоті.
– А хто – не цікавить?
– Звичайно. Але, Ольго, це наступне питання. Ми тепер напевне знаємо: Євгена вбили, тіло поклали на ту лиховісну дорогу. Хто знайшов? Питання. Мотив для вбивства? Мабуть, ще важливіше питання. Наріжне, основне. І, зверніть увагу, барбітурати вкупі з отрутою – земне, реалістичне пояснення наглої смерті. Яке, однак, не перекреслює тутешніх забобонів про упирів і прокляту дорогу.
– Вам доведеться все розжовувати, – зізналася Ольга. – Каша в голові, уперше за багато років не можу зібрати думки докупи.
ebooksa