— Ні. Поки що. Але я заберу її.
Його тесть уїдливо додає:
— Без твоєї допомоги.
— Що? Вона жива? — з недовірою випалює Марко.
— Думаю, так.
Марко видихає. Кора жива! Решта не має значення. Має значення тільки те, що їхня дитина знову буде з ними.
— Звідки ви знаєте? Ви впевнені? — шепоче він.
— Настільки, наскільки можна бути впевненим, не тримаючи її в руках.
— Звідки ви знаєте? — знову перепитує Марко у відчаї.
— Викрадачі зв’язалися з нами. З газет вони дізналися, що це ми заплатили викуп. Вони хочуть більше грошей. Ми заплатимо стільки, скільки вони попросять. Ми любимо Кору, ти ж знаєш.
— Ви не сказали Анні, — каже Марко, досі намагаючись збагнути останній поворот подій.
— Ні, ясна річ. Ми знаємо, як їй важко, але так, мабуть, буде краще для неї, поки ми не будемо знати напевне, що відбуватиметься далі.
— Розумію, — каже Марко.
— Факт у тому, Марко, що ми змушені захищати наших дівчат від тебе, — каже Річард крижаним голосом. — Ми мусимо захистити Кору. І ми маємо захистити Анну. Ти небезпечний, Марко, зі своїми планами та схемами.
— Я не небезпечний, ти, мерзотнику, — роздратовано каже Марко. — Звідки в тебе цей телефон?
Річард холодно відповідає:
— Викрадачі надіслали його нам так само, як надіслали вам комбінезон. Із запискою — про тебе. Можливо, вони хотіли таким чином завадити нам звернутися до копів. Але знаєш що? Я радий, що вони так зробили. Тому що тепер ми знаємо, що ти наробив. І зможемо це довести, якщо захочемо. Але всьому свій час. Спершу треба повернути Кору. — Він притишує голос до прихованої погрози. — Тепер я за це відповідаю, Марко. Тож дивися, не спаскудь усього знов. Не кажи поліції. І не кажи Анні — раптом щось піде не так, її надії знову не справдяться.
— Добре, — каже Марко, його розум працює, як навіжений. Він зробить що завгодно заради повернення Кори. Він не знає, у що вірити, але хоче вірити в те, що вона жива.
Треба знищити цей телефон.
— І не намагайся говорити з Еліс — вона не хоче тебе чути. Вона дуже засмучена твоїм вчинком.
ebooksa