Лептоп лежить відкритий на ліжку. Вона натискає на клавіші, й починає відтворюватися відео, на якому зазначено час і дату. Переглядаючи його, Марко часто закриває очі від досади. Ось він возиться із датчиком світла, заходячи до будинку. Он за пару хвилин виходить із Корою на руках, загорнутою в білу ковдру. Це точно, безпомилково він. Ось він озирається, аби переконатися, що його ніхто не бачить. Він дивиться майже просто в камеру, не здогадуючись про її існування. От він швидко йде до задніх дверей гаража і за хвилину повертається галявиною вже без дитини. Він забув вкрутити датчик. Коли він бачить це тепер, після всього, що сталося, його переповнюють і жаль, і провина, і сором.
І злість за те, що його застукали. І хто — вона. Вона покаже це поліції. Вона покаже це Анні. Йому кінець.
— Хто ще це бачив? — питає він. Він сам здивований тим, як спокійно звучить його голос.
Вона ігнорує його питання.
— Ти її вбив? — питає Синтія, до якої майже повернулася колишня грайливість.
Його нудить від неї, від її черствої смердючої цікавості. Він не відповідає. Їй хочеться думати, що він здатен на вбивство?
— Хто ще бачив? — він вимагає відповіді, розлючено дивлячись їй у вічі.
— Ніхто, — бреше вона.
— А Грем?
— Ні, він не бачив, — каже Синтія. — Я сказала йому, що перевірила камеру, але в ній сіли батарейки. Він повірив мені на слово. Йому про це нічого не відомо.
Вона додає:
— Ти ж знаєш Грема. Його мало що цікавить.
— То нащо ти показуєш це мені? — питає Марко. — Чому не підеш просто в поліцію?
— Нащо мені таке робити? Ми ж друзі, чи не так? — загадково посміхається вона.
— Годі цього лайна, Синтіє.
— Добре, — посмішка зникає. — Моє мовчання тобі дорого обійдеться.
— Ну, тут є невеличка проблемка, Синтіє, — каже Марко, контролюючи свою інтонацію, — тому що грошей у мене немає.
— Ой, облиш. Ну має ж бути бодай щось.
— Я голий як пень, — холодно відказує він. — Нащо, ти думаєш, я власну дитину викрав? Заради розваги?
Він бачить на її обличчі розчарування через те, що її очікування не виправдовуються.
ebooksa